18-річна дівчина виїхала з Макіївки після десяти років життя в окупації

Свою історії дівчина розповіла Суспільному.

Окупанти взяли під контроль рідне місто героїні Макіївку у 2014 році. Все свідоме життя дівчина прожила в окупованому місті, де на кожному кроці висіли російські прапори та лунала пропаганда. Проте це не завадило дівчині потайки від усіх вчитися в українській школі та вивчати українську мову.

«З сьомого класу взагалі українська мова пішла і все було російською. Під кінець дев’ятого чи вже в десятому класі я вчилася у двох школах. Про це батьки не знали. Я дистанційно закінчувала 10−11 клас російської школи, там де і навчалася і дистанційно теж у Слав’янську українську школу», — розповіла героїня сюжету.

За словами дівчини, її батьки підтримують Росію, через що часто сварилися з донькою, намагаючись переконати її в тому, що українці «це вбивці».

Героїня розповіла, що спочатку й сама не знала, що відбувалося у 2014 році та не зовсім розуміла події наступних восьми років, проте в колі спілкування дівчини з’явилися люди з України, зокрема 21-річний хлопець з Києва, який розповів їй правду про російські злочини.

«Після його розповідей у мене „пазл склався“. Це — окупація, я навіть згадувати не хочу. Ти виходиш на вулицю, у тебе на кожному кроці прапор Росії, військових дуже багато і у них нема закону», — поділилася героїня.

З початку повномасштабного вторгнення дівчина вирішила, що після свого повноліття буде виїжджати в Україну. Тоді вона почала шукати інформацію про можливі маршрути та перевізників, а також шукати підробіток, щоб назбирати гроші. Проте за півроку до 18-річчя, після того, як дізналася про волонтерів, які допомагають виїжджати з окупованих територій, вирішила звернутися до них, а не робити все самостійно.

«5 березня [2025 року — ред.] мені виповнилося 18 років. Батькам сказала, що поїду в Таганрог, це Росія. Вони сказали, ну добре. Я поїхала в Мінськ спочатку, щоб робити там документи, білий паспорт, щоб виїхати потім в Україну», — поділилася дівчина.

Героїня доїхала до Ковеля Волинської області, звідки сіла на потяг до Сум.

«Коли я проходила кордон, я просто плакала, коли побачила людей з ЗСУ, які допомагали чемодани нести, я просто плакала, бо я не вірила», — пригадала героїня сюжету.

Зараз дівчина чекає на отримання українського паспорту, мріє вступити у цьому році до столичного університету та вивчати архітектуру.

«Мене налякали тим, що мені не встигнуть паспорт зробити до вступу, я за це так хвилююсь. У мене мрія зробити паспорт і довести всім, що я громадянка України», — додала дівчина.