18 травня — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

80 років тому, 18 травня 1944 року радянська влада розпочала депортацію кримськотатарського народу з його історичної Батьківщини – Криму. Кримських татар звинуватили у зраді батьківщини та «пособництві на користь німецьких окупантів». Для виконання завдання радянський режим використав близько 5 тисяч оперативних працівників НКВД і НКҐБ СРСР, а також до 20 тисяч бійців внутрішніх військ НКВД.

За офіційними даними, було депортовано 183 155 осіб. Тих, хто чинив опір або не міг пересуватися, нерідко розстрілювали. Чимало кримських татар померли в ешелонах без їжі і медичної допомоги. Більшу частину корінного населення Криму було виселено до Узбекистану та прилеглі райони Казахстану і Таджикистану, невеликі групи було відправлено також у росію – Марійську АРСР (нині – республіка Марій Ел) та Костромську область.

Значну частину кримських татар змусили працювати на шахтах, заводах і без елементарних умов для життя. До 45 тисяч переселенців померли в місцях заслання від голоду і хвороб протягом перших двох років.

На місце татар до Криму переселялися росіяни і вихідці з інших союзних республік. Кримська автономія була ліквідована.

25 червня 1946 року прийнято Закон, який затвердив перетворення Кримської АРСР на Кримську область. У СРСР трагічну історію депортації кримськотатарського народу  замовчували, а мову, культуру корінного народу України забороняли. Таким чином кримських татар позбавили не просто батьківщини, а й власного імені, мови, історії, ідентичності.

Після смерті Сталіна кримським татарам так і не повернули їхні права та не дозволили повернутися на батьківщину. Фактично, заслання тривало. Але від 1967 року, кримські татари робили чисельні спроби оселитися на власній землі, в Криму. Кримськотатарський національний рух за повернення був одним з найефективніших та найяскравіших протестних рухів в СРСР.

Лише після 1989 року розпочалося масове повернення кримських татар на Батьківщину. З 2014 року, після окупації Криму, Росія чинить репресії та переслідування, цілеспрямовано порушує їх права як корінного народу України, незаконно призиває на військову службу, руйнує культурну спадщину, фальсифікує історію, мілітаризує освіту та суспільне життя.