25 березня — 26-ті роковини трагічної загибелі В’ячеслава Чорновола. Основні факти про лідера національного руху

В’ячеслав Чорновіл народився у 1937 році на Черкащині в родині вчителів. Він був одним із найяскравіших представників українського дисидентського руху, активно боровся проти радянського режиму та відстоював національну ідею. Чорновіл став одним із засновників Народного Руху України, який відіграв ключову роль у здобутті незалежності України в 1991 році.

4 вересня 1965 року Чорновіл виступив разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі «Україна» в Києві на прем’єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків» з протестом проти арештів української інтелігенції. Цю демонстрацію розглядають як першу акцію відкритого протистояння тоталітарній владі, хоча ще 8 серпня Чорновіл виголосив гостру антикомуністичну промову на відкритті пам’ятника Шевченкові в с. Шешори на Гуцульщині.

Після виступу його звільняють з роботи, викликають на допити, проводять обшуки. Спочатку він отримав кілька місяців виправних робіт за відмову свідчити проти братів Горинів, а 1967-му – 3 роки за публіцистику.

Після звільнення з великими труднощами вдалося влаштуватися на роботу. З 1970 року В’ячеслав Чорновіл працював спостерігачем метеостанції в Закарпатті, землекопом археологічної експедиції в Одеській області, вагарем на станції Скнилів у Львові.

1970 року Чорновіл у Львові починає випуск підпільного журналу «Український вісник», в якому друкує матеріали самвидаву, хроніку українського національного спротиву. Журнал стає справжнім рупором демократії та національної свідомості у підрадянській Україні.

Під час загальноукраїнської «зачистки» 1972 року його арештовують знову – попереду суд і вирок: 6 років таборів і три роки заслання.

Після звільнення у 1979 році Чорновіл приєднався до руху правозахисників – Української Гельсінської Групи. За кілька місяців дисидента вкотре заарештували. Цього разу комуністи підійшли до питання творчо та придумали звинуватити Чорновола у спробі зґвалтування. За фальсифікованим звинуваченням українець отримав новий вирок – п’ять років колонії. На знак протесту у ході процесу Чорновіл тримав 120-денне голодування.

З п’яти років Чорновіл відбув три, у 1983-му його звільнили за протестом прокурора Якутської АРСР, але заборонили повертатися до України. Втім, у 1985 році, коли до влади в СРСР прийшов Горбачов, Чорноволу дозволили повернутися на Батьківщину.

За активну журналістську та правозахисну діяльність Чорновіл відбув понад 15 років таборів. Переповідають, що якось на допиті слідчий запитав у Чорновола, якби існувала незалежна Україна, якої так прагне допитуваний, то ким би він там був. Він отримав прізвисько в КДБ — «Неугомонный».

Саме Чорновіл ініціював проголошення Декларації про державний суверенітет та Акт проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.

На виборах першого президента України 1 грудня 1991 року переміг колишній комуністичний лідер Леонід Кравчук. Він отримав майже 62% голосів виборців, а Чорновіл – лише 23,27%. За словами його дружини Атени Пашко, на свій програш він відреагував так: «Програв не я. Програла Україна».

Трагічна загибель

25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл загинув у автокатастрофі, яка сталася за нез’ясованих обставин. Багато його соратників і родичів вважають, що аварія була спланованим убивством, спрямованим на усунення політика, який міг змінити курс країни.

Низка питань щодо загибелі В’ячеслава Чорновола та аварії залишаються досі без відповіді. Автівка політика врізалась у навантажений зерном «КамАЗ» із причепом, який почав розвертатися посеред траси.

Попрощатися з Чорноволом прийшли понад 200 тисяч людей, що стало свідченням його величезного впливу на українське суспільство. Труна з тілом стояла в Київському будинку вчителя (колись там засідала Центральна Рада), а черга охочих вшанувати загиблого простяглася аж до Хрещатика. Поховали В’ячеслава Максимовича Чорновола на Байковому кладовищі.

«Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити хижі пазурі в живе тіло нашого народу», – це пророче висловлювання було сказане В’ячеславом Чорноволом у 1997 році.

Під час окупації Київщини орки знищили архів Чорновола в Бучі.