9 листопада – річниця створення Української Гельсінської групи: як десятеро дисидентів кинули виклик радянській системі

Про створення групи оголосив письменник, колишній фронтовик і правозахисник Микола Руденко. Пресконференція відбулася 9 листопада 1976 року в Москві, у квартирі дисидента Олександра Гінзбурга. У Києві тоді не було акредитованих іноземних журналістів, тому організатори вирішили зробити заяву перед міжнародною пресою в Москві.

Засновниками Української Гельсінської групи стали десятеро дисидентів: Петро Григоренко, Микола Руденко, Оксана Мешко, Олесь Бердник, Левко Лук’яненко, Ніна Строката, Мирослав Маринович, Микола Матусевич, Олекса Тихий та Іван Кандиба. Групу очолив Микола Руденко.

Чим займалася Українська Гельсінська група

Після підписання СРСР Гельсінського заключного акта в Радянському Союзі почали виникати правозахисні ініціативи. Українські дисиденти створили власну організацію, щоб привертати увагу міжнародної спільноти до порушень прав людини в Україні.

У декларації УГГ зазначалося: «Своїм головним завданням Група вважає ознайомлення урядів країн-учасниць і світової громадськості з фактами порушень на території України Загальної Декларації Прав Людини та гуманітарних статей, прийнятих Гельсінською Нарадою».

До кінця 1980 року група оприлюднила 30 меморандумів, декларацій, маніфестів, звернень та інформаційних бюлетенів. У них порушували питання політичної, економічної та духовної окремішності українців, а також захисту прав людини.

Радянські репресії проти учасників групи

Діяльність УГГ викликала переслідування з боку радянської влади. Уже в грудні 1976 року в помешканнях членів-засновників почалися обшуки. За наведеними в історичних матеріалах даними, під час обшуку в Миколи Руденка нібито знайшли 39 доларів, в Олесеві Берднику – порнографічні листівки, а в Олекси Тихого – німецьку гвинтівку, заховану на горищі сараю.

1 червня 1977 року Миколу Руденка та Олексу Тихого засудили до 12 і 15 років таборів та заслання відповідно. Переслідування торкнулися й інших учасників організації. У 1978 році Мирослава Мариновича засудили до 12 років ув’язнення, а Левка Лук’яненка – до 15 років.

Попри арешти, діяльність групи не припинилася. Керівництво організацією перебирали інші учасники, зокрема Олесь Бердник, Оксана Мешко та Василь Стус. На місце заарештованих долучалися нові правозахисники.

За наведеними історичними підрахунками, загальний термін ув’язнення членів Української Гельсінської групи становив близько 550 років, із них 170 років – безпосередньо за участь в організації. Практично всі її учасники зазнали переслідувань, багато хто отримав тривалі терміни ув’язнення, а частина загинула в радянських таборах.

Діяльність Української Гельсінської групи стала важливою частиною українського правозахисного та національно-визвольного руху й одним із чинників руйнування радянської системи.