Археологи дослідили кургани в Голосієві – знайшли давньоруські некрополі, прикраси та сліди тризни

Роботи велися під керівництвом кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника відділу археології Києва Дмитра Бібікова.

У дослідженнях також взяли участь лаборанти Андрій Приступа та Михайло Пелехатий, старший науковий співробітник Національного музею історії України Роман Ковтун, студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом Євгена Синиці та волонтери.

Голосіївський некрополь складається з двох невеликих курганних груп – 13 і 5 насипів відповідно. Пам’ятка стала відомою науковцям лише 2008 року, коли її виявив Андрій Петраускас. У 2011 році могильник обстежив Віталій Козюба, а Ольга Манігда склала його інструментальний план. Перші стаціонарні розкопки на першій курганній групі відбулися лише 2025 року і підтвердили належність курганів до давньоруської епохи, хоча тодішній обраний насип виявився меморативним – кенотафом.

Цьогоріч дослідили два найбільші кургани першої групи, розташовані на її північному краю. Курган 1 мав висоту 1 м і діаметр 7,5-8 м, курган 2 – висоту 1,3 м і діаметр 8-9,5 м. Загальна площа розкопок склала 233 кв. м, роботи велися суцільною площею разом із міжкурганним простором.

У насипах і рівчаках археологи знайшли численні сліди тризни – деревні вуглики та фрагменти кераміки, кожну знахідку фіксували на плані. У кургані 2 вище підошви виявили два більших скупчення горілої деревини, які можуть виявитися рештками ритуальних вогнищ. У передматериковому шарі, як і торік, знайшли крем’яне знаряддя палеолітичної епохи.

У центрі кожного кургану виявили по одному чоловічому похованню в ґрунтових ямах глибиною близько метра. Через особливості ґрунту точні розміри ям встановити не вдалося. Попри курганну форму насипів, поховання відповідають християнському канону: кістяки лежали головою на захід, у дерев’яних трунах, від яких залишилися лише залізні цвяхи, руки складено на попереку, а предметів при кістяках не знайшли.

“Найвірогідніше, могильник належав сільському населенню київської округи, проте пов’язати його з конкретною поселенською пам’яткою наразі не вдалося”, – йдеться у повідомленні Інституту археології НАН України.

Натомість на рівні підошви кургану 2 та в засипці могильної ями знайшли цілу серію жіночих прикрас – 11 бронзових підвісок-лунниць і два семилопатевих скроневих кільця. З огляду на чоловічу стать похованого, ці предмети розцінюють як “посмертні дари”. Аналіз керамічного матеріалу дав несподіване датування курганів – у межах XII століття, тобто курганна традиція побутувала навіть поблизу тогочасного стольного Києва.

Науковці зазначають, що семилопатеві скроневі кільця традиційно розглядають як етнічну ознаку племені в’ятичів, тож цікаві результати можуть дати краніологічний та ДНК-аналізи решток. Це дозволить з’ясувати, яке саме населення лишило по собі Голосіївський могильник, адже пов’язати його з конкретним поселенням поки не вдалося.