Bloomberg: Ресурсна експансія Трампа в Україні — ціна, яку варто заплатити

Про це пише колумніст Bloomberg Марк Чемпіон.

Водночас автор вважає, що Європі варто припинити скаржитися, дозволити Трампу укласти угоду та уникнути розбіжностей у боротьбі за активи, які Україні будуть необхідні для післявоєнного відновлення.

Лідер України Володимир Зеленський включив пропозицію про природні ресурси у свій План перемоги минулого року саме для того, щоб звернутися до транзакційної натури Трампа. Неважливо, що Україна багата не на рідкісноземельні метали, про які говорив Трамп, а на літій, марганець, титан і уран; американський президент не зважає на деталі.

Трамп також помилився, стверджуючи, що США надали Україні більше, ніж Європа. За даними Кільського інституту світової економіки, який ретельно відстежує обіцянки та поставки всієї військової, фінансової та гуманітарної допомоги Києву, Європа — станом на оновлення від 31 жовтня — обіцяла та поставила значно більше, ніж США.

Якщо коригувати ці дані на розмір двох економік — валовий внутрішній продукт США приблизно на 50% більший за ВВП Європейського Союзу — співвідношення щедрості все одно більше на користь Європи.

“Було б чудово, якби лідер вільного світу турбувався про факти чи правду. Але в цьому випадку це мало б значення, адже Трамп правий, коли каже, що Європа має більший інтерес у тому, щоб амбіції президента Росії Володимира Путіна щодо розширення його сфери контролю зупинилися на сході України. США також мають серйозний інтерес, але проста географія означає, що зупинити просування Москви важливіше для Варшави чи Берліна, ніж для Вашингтона. Тому Європі треба платити та робити більше”, — пише Марк Чемпіон.

Трамп також міг би зауважити, що Німеччина не є поза підозрою, коли йдеться про пріоритети “егоїстичних” економічних інтересів. Згідно з доповіддю Financial Times минулого тижня, в Європі вже розпочалася дискусія щодо того, чи пропонувати відновлення торгівлі російським природним газом через трубопроводи як частину угоди про припинення вогню, причому Німеччина та Угорщина нібито підтримують таку ідею.

Це не повинно бути сюрпризом. Саме Путін припинив поставки газу через трубопроводи у відповідь на санкції ЄС, а не навпаки. Він очікував, що енергетичний шок змусить різко підвищити витрати Європи на енергію, як це й сталося, що завдало серйозної шкоди бізнес-моделі Німеччини. Але цей крок також був контрпродуктивним. Російський “Газпром” не зміг перенаправити цей газ на нові експортні ринки через відсутність інфраструктури і змушений був продавати його субсидованим внутрішнім споживачам зі збитками. Тепер компанія повинна обслуговувати понад 70 мільярдів доларів накопичених боргів і отримала менше прибутку для оподаткування та витрат на ведення війни в Україні.

Тому, на відміну від явно меркантильного плану Трампа, який сприяв би досягненню безпекових цілей України та її союзників, купівля більшої кількості російського газу до досягнення повного політичного вирішення лише зашкодить цим цілям, оскільки знизить тиск на Путіна з вимогою завершити війну.

Змушувати союзників платити за допомогу в обороні — це стародавня практика, що існує з часів самих воєн. Навіть закон США про ленд-ліз 1941 року, який надавав Великій Британії та Радянському Союзу кошти та зброю для боротьби з нацистською Німеччиною, включав позики, які потрібно було повернути з процентами.