Член AfD, який називає себе російським німцем, пояснив, що його пародія на Гітлера мала привернути увагу

Про це він повідомив у розлогому інтерв’ю виданню Der Standard.

Александр Айхвальд, який наприкінці листопада спричинив справжній політичний скандал своїм виступом на з’їзді молодіжного крила партії в Гіссені, стверджує, що свідомо обрав таку форму ораторського мистецтва. За його словами, імітація інтонацій Адольфа Гітлера та специфічна вимова звука «р», властива Йозефу Геббельсу, мали на меті лише одне — привернути максимальну увагу до його слів.

Айхвальд, який у дитинстві переїхав до Німеччини з російського Ростова-на-Дону, пояснює свою характерну вимову саме походженням, проте наполягає, що зміст його звернення про захист німецької культури був значно важливішим за зовнішню форму.

Особливе обурення політика викликала внутрішня ідеологічна суперечка з лідеркою AfD Алісою Вайдель. Айхвальд, ідентифікуючи себе як німця з Росії, різко розкритикував її заяви, в яких вона порівнювала Гітлера та Сталіна як «братів по духу».

Він назвав це огидною релятивізацією історії та наголосив, що такі порівняння ігнорують нацистську політику «життєвого простору на Сході» та загарбницьку війну проти слов’янських народів. Для Айхвальда спроби переглянути історію у такий спосіб є неприпустимими, і він стверджує, що його пародійна промова була також реакцією на ці внутрішні суперечності.

Наразі Айхвальд зіткнувся з серйозними наслідками: партійне керівництво ініціювало процедуру його виключення, а на основній роботі його планують звільнити з посади диспетчера. Попри це, політик звинувачує «Альтернативу для Німеччини» у подвійних стандартах.

Він нагадує про інших членів партії, таких як Бйорн Гьокке чи Кевін Доров, які використовували нацистські гасла або цитати Гітлер’югенду, але не зазнали настільки жорстких санкцій. Айхвальд риторично запитує, чому його жестикуляція та вимова вважаються гіршими за використання офіційно забороненої символіки іншими однопартійцями.

Незважаючи на загрозу втрати кар’єри та політичного майбутнього, Александр Айхвальд заявляє, що був готовий до такого розвитку подій. Він переконаний, що його «меседж» був почутий, і вважає це своєю перемогою. На його думку, сучасна політична дискусія в Німеччині потребує радикальних форм вираження, щоб озвучити речі, про які багато хто воліє говорити лише пошепки.

Проте дистанціювання районного відділення партії в Герфорді та триваюча перевірка його промови на серйозність свідчать про те, що партія намагається максимально швидко позбутися настільки токсичного прихильника.