Чоловік, який вижив в Бучі, розповів як росіяни закидували гранати в підвали з людьми та розстрілювали чоловіків

Коли бої в Бучі посилилися, росіяни-окупанти зганяли злість та немічність на мирни жителях: вбивали людей, розстрілюючи та кидаючи в них гранати. Історію мешканця Миколи, який прожив в окупованому місті понад місяць, записав журналіст Олексій Пшемиський.

Миколі 53, він живе у Бучі. Чоловіксильно заїкається. Він прожив у підвалі вже 34 дні. Міг виїхати, але чоловік – управдом у п’ятиповерхівці. Каже – не міг не лишитися.

У перший день боїв у Бучі в його вікна прилетів снаряд, пробив стіну і застряг у дитячому ліжку, яке загорілося. На щастя дітей він на той час вже евакуював. Вогонь загасили, й одразу разом з трьома друзями спустили усіх стареньких і жінок у підвал, і самі перебралися туди.

Коли росіяни захопили місто, вони почали вриватися у кожен будинок. Чоловіків виводили на вулицю, роздягали, шукали татуювання. Двом його друзям, Леоніду та Сергію, було за 50, ще один, теж Леонід, був значно молодший. Побачивши паспорт Леоніда – сказали, що йому нема 50, а отже може воювати. Поставили на коліна і вистрелили у голову.

Леоніда Микола поховав першим. Прямо у дворі. Біля трансформаторної будки.

За кілька днів не стало й Сергія. Чоловік вийшов на вулицю перекурити – і отримав кулю. Просто так. Без жодних слів і попереджень.

Коли бої посилилися, росіяни оскаженіли, каже Микола. До цього люди іноді виходили з підвалу – приготувати їсти чи просто подихати повітрям. Але тоді вирішили зачинитися. Під вечір солдати почали вриватися. Кричали аби відкрили. Перш ніж залишити місто, ймовірно, хотіли удертися, аби розстріляти усіх. Так сталося в одному з будинків на сусідній вулиці, каже чоловік.

Не змігши виламати двері кинули на сходи гранату. З іншого боку вхід міцно тримав другий Леонід. Єдиний з чоловіків, який лишився живий разом з Миколою. Вибух. А після нього тиша. Цілу добу його тіло пролежало на скривавлених сходах. Лише на наступний день у двері постукали знов, сказавши – у вас є 20 хвилин аби усе прибрати. Тоді Микола вийшов і побачив, що його другу відірвало голову і розкидало ноги.
Рештки Микола зібрав у пакет та викопав нову могилу. Вже третю. Каже, розкопати землю глибоко не зміг. А тому тепер найбільше переймається, що коли піде дощ, пісок розмиє, і прийдуть бродячі собаки.