Український журналіст-документаліст Юрій Макаров виступив за перейменування вулиць у Києві, нинішні назви яких повязані з росією чи Радянським Союзом. Його текст опублікував “Тиждень”.
Макаров почав з того, що спочатку вважав “топонімічні сварки” безглуздими, поки в Україні йде війна. Однак у підсумку змінив думку — каже, що це питання “концентрації рештків цієї грьобаної імперії в нашому публічному просторі й у наших мізках”.
Журналіст вказує на те, що називаючи вулиці іменами своїх знаменитостей, Москва “мітила простір”.
“От я не розумію, якщо вулиця Толстого стане вулицею, припустімо, Чикаленка, вам що, заборонять читати «Війну і мир»? Правда? Припустімо, вам не дано відчути, що комусь фізично боляче ходити цим «русскім міром», припустімо у вас нікого з близьких ще не вбили іменем Пушкіна й Лєрмонтова, хоча самі поети тут ніби ні до чого! До речі, іменем Бандери у вас напевно нікого не вбили, хіба що якимось дивом ваш дід був енкаведешник. А іменем Пушкіна вбивають!” — вказує він.
Макаров наголошує, що від перейменування вулиць українці не стануть менш освіченими.
“Ви боїтеся, що ми відразу станемо некультурною нацією, відкинувши всі здобутки гуманізму й цивілізації, закарбовані в топоніміці? Чому в Києві (а я здебільшого про Київ, бо краще тут усе знаю й відчуваю) має бути цей східний пантеон у табличках? Лєрмонтова з Пушкіним я згадав? Нєкрасов, Чєхов, Достоєвскій, Маяковскій, Єсєнін, Балакірєв, Гєрцен, Крилов, Глазунов, Мамін-Сібіряк, Суріков… З якого дива? Хто вони нам?” — пише він.
Журналіст наголошує, що у Києві дуже багато вулиць названі на честь діячів СРСР. Про багато з них містяни навіть не здогадуються.
“Площа Амурська — напевно від річки Амур, ну не від юного ж бога кохання, сина Венери! Провулок Балтійський, вулиця й площа Волгоградська, вулиця й провулок Волго-Донський, вулиця Єнісейська, Кузбаська, вулиця й провулок Магнітогорський — це я тільки до половини алфавіту дійшов! Московську вулицю в Києві всі знають, а Москворецьку не хочете? Чимало увічнено героїв Другої світової — льотчики, командири партизанських загонів, маршали й генерали, піонери-герої та нещасна хвора дівчина Зоя Космодєм’янская, яку нелюди відправили диверсанткою в німецький тил палити хати місцевих селян. А також Героїв Бреста, Героїв Сталінграда, Героїв Севастополя, Героїв Дніпра й не в тому сенсі, що ми б хотіли” — нагадує Макаров.
Макаров підсумовує свої роздуми тим, що сьогодні українцям є кого славити, називаючи їхніми іменами вулиці та інші об’єкти. І це не лише культурні діячі Західного світу.
“… якщо вже ми так тримаємося за культуру, то хай буде площа Шекспіра, проспект Вольтера, провулок Дікенса й вулиця Фолкнера. А також Борхеса, Маркеса, Сартра і Камю. І от тоді якщо поруч із вулицею Умберто Еко з’явиться провулок Юрія Лотмана, я не заперечуватиму. А поки що нам є кого прославляти й за кого ставити свічку. Як звали того льотчика-винищувача, який «привид Києва»?” — резюмує він.
Нагадаємо, “топонімічну сварку” почав бізнесмен Корогодський, виступивши проти знесення пам’ятників Пушкіну та Булгакову. Депутатки Київради обурилися на його сексистський надмінний тон.
Фото: Фейсбук