Донька Володимира Самоленка, загиблого під Дебальцевим, розповіла про воєнні заслуги свого тата

Про Володимира Самоленка розповіли в спецпректі «Дебальцеве» програми “Київ. NewsRoom” телеканалу «Київ».

Володимир загинув 12 лютого 2015 року під час проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань у селі Логвинове, що розташоване на трасі Дебальцеве-Артемівськ. Тому про героїчні вчинки чоловіка розповіла його донька, Оля.

Володимир Самоленко – ветеран Нацгвардії, пройшов Майдан, тому й вирішив їхати на фронт. Воїн побував у найгарячіших точках Донеччини та Луганщини. Брав участь у звільненні кількох українських сіл та містечок.

До війни чоловік працював системним адміністратором, а на фронт поїхав добровольцем.

Донька Володимира розповіла, що в першу хвилю воєнних дій на Сході її батько лежав у лікарні, мав проблеми з нирками. Тоді почали набирати добровольців на війну.

У родині чоловіка були впевнені, що Володимир не пройде медичну комісію, тому точно залишиться вдома. Щоправда, за словами доньки, тоді мало хто дивився на заключення лікарів. Відтак, її тато потрапив у добровольчий батальйон «Донбас».

Дружина та донька Володимира не хотіли відпускати чоловіка на війну, та його рішення вже ніхто не міг змінити.

Під час військової підготовки Володимира, Оля весь час була поруч. Донька розповідає, що постійно їздила до тата на полігон. Коли в чоловіка був вільний час, він виходив до Олі, щоб поспілкуватися.

Згодом батальйон «Донбас» відправили на передову. Володимир Самоленко став стрільцем-гранатометником та отримав позивний «Вован». Чоловік брав участь у звільненні Курахового, Лисичанська та Попасної. Пройшов Іловайський котел, де отримав осколкове поранення руки.

Попри травму, Володимир хотів якнайскоріше повернутися на фронт. Після того, як рана загоїлася, так і сталося.

12 лютого 2015 року в бою під Дебальцевим батальйон Володимира потрапив у ворожу засідку.

«За поворотом їх чекали з танками. У батальйоні була позначка, щоб своїх не губити – жовтий скотч. Там (на танках – ред.) теж був жовтий скотч. Чоловіки подумали, що це свої. Потім цей скотч знявся та почалися постріли, до яких ніхто не був готовий», – розповіла Оля.

Обставини смерті Володимира розповіли його побратими. За їхніми словами, батько Олі був біля грузової військової машини. Туди влучив снаряд. Авто почало горіти разом із усіма, хто був поряд.

Тіло Володимира Самоленка довго не могли ідентифікувати. Оля два роки шукала батька, не вірила в його загибель.

«Два роки я шукала тата. Три спроби ДНК бралися. Потім я з’ясовувала, що цією справою ніхто не займався», – зазначила донька Володимира.

Через те, що пошуки не були успішними, тілу, яке нібито належало Володимиру Самоленку, присвоїли номер і поховали в Дніпрі разом з іншими загиблими.

Однак донька все ж докопалася до правди та домоглася того, щоб батька перепоховали в Києві на Берковецькому кладовищі.

6 липня 2017 року на Майдані Незалежності, під час прощання з військовими, родина Володимира Самоленка отримала за нього державний орден «За мужність». Та донька Оля каже, що жодні нагороди ніколи не замінять їй найріднішу людину у світі.

Нагадаємо, у спецпроекті «Дебальцеве» на телеканалі «Київ» розповідають про військових героїв, які тримали оборону в період із 21 січня до 18 лютого 2015 року за Дебальцівським плацдармом.

Фото: скріншот