Достоту, бігме, либонь. Яке значення має забута українська лексика

Забутий український колорит, який поповнить ваш словниковий запас! Зануримося в красу та особливості окремих застарілих лексем і навчимося доречно й природно вкраплювати їх у щоденне мовлення.

Бігме – цю частку наші предки використовували для підтвердження чого-небудь, запевнення в чомусь. Сучасний відповідник – стала сполука, що має переконувальну мету – “чесне слово”. Або ж ще можемо підібрати абсолютний синонім – вигук “їй-богу”. Таке ототожнення не випадкове. Слово “бігмЕ” утворилося від поєднання іменника “бог” (який дуже часто з вуст українців звучав як “біг”) і скороченої форми займенника “мене” або “мені” на ґрунті усталеного виразу типу “бог мені допоможи”.

Приклад: бігмЕ, не таким і складним виявилося правило, як він очікував.

Далебі – таке собі вставне слово, що використовується зі значенням “правду кажучи”, “справді”. Очевидно, це калькування польської лексеми “dalibóg”, яка утворилася від словосполучення “da li bóg”, буквальний переклад якого “якщо дасть Бог”.

Приклад: далебі, щоб мати гарний результат, потрібно відтреновувати мовні навички щодня.

Допіру – точний загальновживаний відповідник – щойно. Імовірно, це запозичення з польської, яке починають фіксувати ще з 15 століття. Тому й не дивно, що слово досі зберігається в західних діалектах, зокрема подільських.
Приклад: вона допіру відкрила для себе нові досі не знані українські слова.

Достоту – точно, саме так, достеменно, справді. Цей прислівник міг утворитися в результаті стягнення й видозміни виразу “до істоти”, у який наші предки вкладали переносне значення “саме так”/Приклад: той, хто відкидає факт краси української мови, не знає достоту всієї її багатогранности.

Либонь – частка, яка поступово повертається в щоденне мовлення українців. Вона має відтінок невпевнености, сумніву у вірогідности висловлюваного. Абсолютні синоніми – ніби, нібито, мабУть. Слово побудоване на базі давньоруського виразу “либо нѣ”, яке додавалося наприкінці якогось твердження та перекладалося як “або ні”.

Приклад: окремі українці так нехтують рідною мовою, либонь не знають про її націєтворчі функції.

Опріч – загальновживаний відповідник – окрІм. Етимологія – наука, яка вивчає походження слова, так і достеменно не відповідає, коли і як утворилася ця колоритна лексема.

Приклад: опрІч комунікативної функції, мова має здатність відображати картину світу її носіїв.

Присійбо – це замінник фразам “справді”, “насправді”, “дійсно”. Кінцівка “бо” – пряма вказівка на те, що слово утворилося шляхОм скорочення й трансформації певного виразу, у якому був компонент “Бог”, можливо, він звучав, як “присягаюся Богом”.

Приклад: присійбо, кожному під силу вільно заговорити українською, головне – мати бажання.

Пробі – вживається, коли потрібно покликати на допомогу, попросити про порятунок. Це ніщо інше, як вигук “рятуйте!”. Лексема утворилася в результаті злиття виразу “про богъ”, який із плином часу почав звучати як “про біг”.

Приклад: прОбі! Ворог прагне знищити найменший слід український.

Сиріч – тобто, або, інакше кажучи. Це запозичення зі старослов’янської мови -“си рѣчь”, де – “си” – це займенник “ця”, а “рѣчь” – іменник “річ, слово”

Приклад: українська мова, сИріч справжній ген нашої нації, допоможе зберегти державність.

Сливе – абсолютні відповідники – майже, мало не, трохи не. Очевидно, це результат видозміни однієї з особових форм дієслова “слИти”, тобто бути “бути відомим, славетним; *вважатися, *називатися”.
Приклад: сливЕ всього життя не вистачить, щоб осягнути глибінь української мови.

Тож плекаймо багатогранність і давність українського слова, відроджуймо його та борімося за споконвічне існування!

Автор: Ірина Коваленко