«Досить вагатися». Європа провалює три стратегічні завдання для порятунку України — редакційна стаття The Economist

У публікації наголошується, що в Москві відбулися тривалі переговори між Стівом Віткоффом, спецпосланцем президента США Дональда Трампа, і російським диктатором Володимиром Путіним, але «нічого особливого» не відбулося. Багато хто побоювався, що команда Трампа продасть суверенітет України в обмін на комерційні угоди, але ризик такої огидної афери зменшився. Низку найгірших пропозицій із 28-пунктного мирного плану було відкинуто, і Путін, судячи з усього, незадоволений його поточною версією. Трамп тепер заявляє, що все це «безлад». Дипломатія, як і військові дії, триватимуть, зазначає The Economist.

Однак, якщо європейські лідери думають, що проблема залишилася позаду, вони помиляються. Насамперед, вказується в публікації, може з’явитися черговий поганий псевдомирний план. Навіть якщо цього не станеться, Україна потребуватиме підтримки, як військової, так і фінансової, і її доведеться надавати європейцям.

Тепер $90−100 млрд доларів, що щорічно витрачаються на підтримку боротьби України, тягар, який раніше ділився порівну зі США, повинна нести тільки Європа.

«Поки не настане міцний мир, Європі доведеться продовжувати платити стільки ж, скільки вона платила раніше, а потім знайти додаткові 50 млрд доларів на рік», — пояснюється в статті суть «жорстокої математики».

Він також підкреслює, що російські війська, можливо, і продовжують наступ, але повільний і ціною величезних втрат. Як фінансових, так і в живій силі. Тому перед ЄС стоять три стратегічні завдання. Необхідно змусити Путіна зрозуміти, що він не переможе в Україні і що Європа ніколи її не кине. По-друге, заспокоїти Україну. Третє завдання — показати трампістам, що Європа не слабка. Однак з усіма цими завданнями європейці не справляються, констатує The Economist. Розбіжності в ЄС щодо заморожених російських активів на суму близько 210 млрд євро є найкращою демонстрацією цьому.

«Якщо Європа не захоче — або не зможе — використати заморожені активи, їй доведеться залучити власний баланс — і якнайшвидше», — підкреслюється в статті.

Україна потребує передбачуваного багаторічного фінансування, однак нинішній підхід Європи ґрунтується на дрібних пожертвуваннях і не є стратегічним.

Такий підхід змушує Україну жити від однієї зустрічі донорів до іншої, а також заохочує Кремль чекати, поки Захід відсторониться. Крім того, він дає аргументи тим у найближчому оточенні Дональда Трампа, хто стверджує, що Європа нездатна до серйозної державної політики, резюмує The Economist.