Дика подорож крізь пустельне чистилище. 27 листопада у прокат виходить іспанський артхаус “Сират” — призер Канн, який спродюсували брати Альмодовари

Події стрічки розгортаються довкола чоловіка на ім’я Луїс, який разом зі своїм сином та їхнім вірним собакою мандрують марокканською пустелею в пошуках зниклої доньки. Приєднавшись до групи рейверів, що прямують на чергову вечірку в серці Сахари, вони поринають у пекельну подорож крізь нескінченні піски. Невдовзі безжальна пустеля змусить їх переосмислити власне життя.

Головну роль у картині виконав відомий іспанський актор Сержі Лопес (“Брудні принади”, “Лабіринт Фавна”, “Чоловік, який вбив Дон Кіхота”) – він фактично єдиний професіонал у кадрі, тоді як багатьох інших персонажів зіграли справжні рейвери.

Зняв фільм багаторазовий призер Канн Олівера Лаше (“Мімози”, “Вогонь прийде”), а продюсерами картини виступили Педро й Аґустіно Альмодовари – творці оскароносних фільмів “Поговори з нею”, “Все про мою матір”, а також номінованих на “Оскар” стрічок “Паралельні матері”, “Біль та слава” і “Жінки на межі нервового зриву”.

Світова прем’єра “Сирату” відбулася на Каннському кінофестивалі, де стрічка здобула Приз журі. Пізніше стрічку висунули претендентом на “Оскар-2026” від Іспанії.

Наразі оцінка фільму на IMDb становить 7,1 з 10 балів, тоді як на Rotten Tomatoes він має 95% схвалення від критиків з відзнакою “Сертифікована свіжість” і 82% від глядачів. Водночас на Metacritic кіноексперти оцінили його у 84 зі 100 балів з відзнакою “Обов’язкове до перегляду” (відповідає характеристиці “всезагальне визнання”), а широка аудиторія – в 5,6 з 10 балів (відповідає характеристиці “змішані або середні відгуки”).

У рецензії Variety «Sirāt» описують як «дивну, дику подорож крізь пустельне чистилище», яка порушує всі закони жанру та наративу. Критики відзначають, що режисер Олівер Лаксе створив «культове бачення людської психології, доведеної до межі».

На IndieWire фільм назвали «першою справжньою трагічною історією рейву в кіно». Автор рецензії підкреслює, що сюжет про батька, який шукає доньку серед нелегальних вечірок у марокканській пустелі, поєднує особисту драму з візуальною величчю.

Критик Ryan Swen у Taipei Mansions пише, що стрічка досліджує зв’язок між сакральним і земним, створюючи складну систему символів, яка вражає своєю цілісністю.

На сайті Geek Vibes Nation зазначають, що «Sirāt» показує, як справжня пригода може полягати у неминучому знищенні, яке відкриває очі на те, що ми вже зайшли надто далеко.

У Cinencuentro Себастьян Завала Кан описує фільм як «подорож крізь земне пекло», де марокканська пустеля стає ідеальним простором для випробувань героїв.

У Hollywood Reporter відзначають, що стрічка поєднує елементи містики та соціальної критики, створюючи атмосферу напруженості, яка тримає глядача до фіналу.

На Screen Daily пишуть, що «Sirāt» — це приклад авторського кіно, яке не боїться ризикувати, і саме тому воно виглядає свіжо та потужно.

У Empire рецензенти наголошують, що візуальна мова Лаксе унікальна, а використання пустельних пейзажів створює відчуття безкінечного простору та духовної ізоляції.

На The Film Stage фільм назвали «експериментальним шедевром», який може стати культовим серед прихильників артхаусу.

У Collider підсумували, що «Sirāt» — це не просто драма, а кінематографічний досвід, який змушує глядача замислитися над межами людської витривалості та сенсом духовного пошуку.