Естонія сподівається разом із союзниками обмежувати “тіньовий флот” РФ

Це випливає з огляду, підготовленого Розвідувальним центром Сил оборони, який наводить ERR.

В огляді зазначено, що у водах Північно-Західної Європи постійно перебуває близько десятка танкерів під іноземним прапором.

Водночас кілька анонімних посадовців, які розмовляли з ERR, визнають, що Естонія вже значною мірою вичерпала свої можливості з протидії “тіньовому флоту” і тепер потрібні ширші міжнародні заходи.

Згідно з оглядом, Балтійське море після початку повномасштабної військової агресії Росії проти України стало для РФ ключовим торговельним маршрутом, через який зараз проходить щонайменше 60% морського експорту російської нафти.

Це означає, що обмеження руху таких танкерів у Балтійському морі допомогло б скоротити доходи Росії і, відповідно, її військовий потенціал.

Крім того, в контексті того, що багато танкерів нібито перебувають у поганому технічному стані, такі заходи дали б змогу знизити ризик екологічних катастроф, під час яких збитки багаторазово перевищили б вартість пошкодження підводних кабелів і трубопроводів.

Однак нещодавно виникла нова загроза: можлива участь цих суден в інцидентах із безпекою прибережних країн, таких як польоти дронів у Данії та Німеччині, виникали підозри, що судна “тіньового” флоту в Балтійському морі займалися розвідкою.

Один зі знайомих із ситуацією посадовців зазначив ERR, що країни, які мають вихід до моря, все ж можуть контролювати судна, що проходять повз їхні території.

Він навів приклад, коли минулого літа Естонія у Фінській затоці почала вимагати страхові документи у суден “тіньового флоту”.

Розвідцентр також зазначає, що стаття 110 Конвенції ООН з морського права надає прибережним країнам право зупиняти і перевіряти судна у відкритому морі, якщо є підстави вважати, що у них немає чинного прапора.

“Для обмеження діяльності “тіньового флоту” в Балтійському морі необхідна активна участь усіх прибережних країн, які мають право і обов’язок контролювати свої води. Обмеження “тіньового” флоту застопорилося через нездатність країн домовитися про пропорційні заходи у відповідь та їхню реалізацію. Причини, ймовірно, як практичні, так і політичні, з додаванням суперечливих економічних інтересів країн”, – йдеться в огляді.