Гренландія багата на рідкісноземельні мінерали, але екстремальний клімат заважає їх видобутку – NYT

Про це пише NYT.

Цей гігантський напівавтономний острів в Арктиці привернув увагу світу після того, як у січні президент США Дональд Трамп наполягав на тому, що Сполучені Штати мають його придбати. Одна з причин такого інтересу – рідкісноземельні мінерали Гренландії, які є життєво важливими для високотехнологічних галузей і викликають міжнародне суперництво.

Китай домінує на ринку критично важливих мінералів і суттєво обмежив експорт деяких з них до США. Адміністрація Трампа, прагнучи забезпечити доступ до ресурсів за кордоном, вдається до жорсткого тиску. Угода про природні ресурси, яку Україна була готова підписати з адміністрацією, поки переговори не зірвалися у п’ятницю, теж була зосереджена на стратегічних мінералах.

Європейський Союз також активно діє в цьому напрямку. Нещодавно він підписав угоду про стратегічні мінерали з Руандою, яку підозрюють у дестабілізації багатого на ресурси сусіднього Конго.

Тож не дивно, що Трамп і його союзники зацікавилися мінеральними ресурсами Гренландії. Віцепрезидент Дж. Ді Венс говорив про її «неймовірні природні багатства», а республіканські сенатори нещодавно провели слухання про «геостратегічну важливість Гренландії», підкреслюючи її роль у видобутку рідкісноземельних металів.

Технологічні магнати, такі як Білл Гейтс і Джефф Безос, а також соратники Трампа, включаючи міністра торгівлі Говарда Латника, інвестували в компанії, що ведуть геологічну розвідку в цьому регіоні. За нещодавнім данським дослідженням, у Гренландії виявлено 31 з 34 матеріалів, які ЄС вважає критично важливими, зокрема літій і титан.

Але попри багатство природних ресурсів, їхній видобуток у Гренландії стикається з серйозними викликами.

Крім екстремального клімату, на острові менше ніж 160 км доріг, всього 56 000 мешканців (що означає дуже малий кадровий резерв) і лише кілька невеликих портів.

Ще один значний бар’єр – екологічні протести. Багато гренландців вважають, що розвиток гірничодобувної промисловості є необхідним для економічної та політичної незалежності від Данії, яка щороку надає острову сотні мільйонів доларів субсидій.

Однак вони також остерігаються екологічних ризиків. Арктика нагрівається майже в чотири рази швидше, ніж інші частини світу, що, з одного боку, робить мінеральні ресурси більш доступними, а з іншого – прискорює кліматичні зміни.

Керівна партія Гренландії, яка прийшла до влади чотири роки тому, мала екологічну програму і закрила один із найперспективніших гірничих проєктів. Наступні вибори відбудуться 11 березня, і серед головних питань порядку денного – незалежність від Данії, тісніші зв’язки зі США та захист довкілля.

Для багатьох гренландців природа – це частина їхньої ідентичності, яка проявляється в рибальстві, полюванні, походах і житті на відкритому повітрі.

«Ми живемо в гармонії з природою стільки, скільки існуємо, і робимо це стійко», – каже Еллен Крістенсен, еколог з Південної Гренландії.

Данці, які контролюють Гренландію понад 300 років, мали змішані успіхи у видобутку корисних копалин. У XVIII столітті вони виявили великі поклади кріоліту, який використовувався у виробництві алюмінію, і видобували його до 1980-х років, доки не з’явилися синтетичні аналоги.

Хоча данці заробили мільярди, багато гренландців вважають, що їх експлуатували. Схожі претензії були й до великої вугільної шахти, яку Данія розробляла у XX столітті, але закрила в 1970-х роках.

На Гренландії залишилося чимало занедбаних шахт і нереалізованих проєктів. У 2022 році закрилася копальня рубінів через борги, а уряд Гренландії офіційно відмовився від нафтовидобутку, посилаючись на низьку комерційну привабливість і неприйнятні екологічні ризики.

Попри великий інтерес до рідкісноземельних металів, розробка найбільшого родовища у Південній Гренландії залишається невизначеною.

Китай також прагне закріпитися в Арктиці, пропонуючи «Льодовий шовковий шлях» – мережу судноплавних маршрутів та інвестицій.

Частково тому Трамп так наполегливо добивається контролю над Гренландією. Він заявив, що Китай «розкидав свої кораблі повсюди».

І поки великі держави ведуть боротьбу за ресурси, гренландці стикаються з дилемою: розвивати видобуток чи зберігати свою природу.