Індустрія краси і культ молодості. 23 жовтня у прокат виходить фільм жахів “Маска” із Елізабет Мосс та Кейт Гадсон

Події фільму відбуваються у недалекому майбутньому, коли технології дозволяють повертати молодість завдяки науці та пластичній хірургії. Колись популярна акторка Саманта Лейк у відчаї погоджується на новітню процедуру омолодження, аби відродити кар’єру. Вона знову сяє красою та успіхом, але ціна виявляється надто високою. Жінки, які пройшли ті ж операції, починають загадково зникати, і тепер Саманта мусить зірвати блискучу маску, щоб урятувати себе та розкрити моторошну правду.

Головні ролі зіграли Елізабет Мосс (“Людина-невидимка”, серіали “Оповідь служниці”, “Божевільні”) та Кейт Гадсон (“Як позбутися хлопця за 10 днів”, “Війна наречених”, “Ножі наголо: Скляна цибуля”, серіал “Плеймейкерка”).

Зняв стріч англійський актор і режисер Макс Мінгелла, для якого це друга повнометражна робота після музичної драми “За мрією” 2018 року.

Наразі оцінка фільму на IMDb становить 4,8 з 10 балів, тоді як на Rotten Tomatoes він має 62% схвалення від критиків та 76% від глядачів. Водночас на Metacritic кіноексперти оцінили його у 55 зі 100 балів, що відповідає характеристиці “змішані або середні відгуки”.

Shell — це амбітна, але суперечлива стрічка, яка поєднує боді-хорор, феміністичну сатиру і наукову фантастику. Критики визнають сильні акторські роботи та візуальну сміливість, але сходяться на думці, що фільм не дотягує до потенціалу, який закладено в темі. Він може зацікавити фанатів жанру, але навряд чи стане культовим.

RogerEbert.comпорівнює Shell із класикою жанру — Rabid Девіда Кроненберга та Death Becomes Her Роберта Земекіса. Він відзначає, що Мінгелла створює мордантну, гротескну сатиру, яка влучно висміює індустрію краси та культ молодості, хоча іноді фільм перевантажений алюзіями: «Боді-хорор і феміністична критика суспільства поєднуються напрочуд добре — майже так, ніби ці жанри створені одне для одного».

Collider порівнює Shell із The Substance Коралі Фаржеа, підкреслюючи інтроспективний жіночий погляд, жорстку критику індустрії розваг і візуальну сміливість. Мінгелла, на думку критика, не копіює, а переосмислює, хоча фільм не досягає глибини свого попередника: «Елізабет Мосс і Кейт Гадсон зіштовхуються у гострому боді-хорорі, який фанати The Substance проковтнуть із задоволенням».

IndieWire називає стрічку незграбною науково-фантастичною сатирою, яка не наважується повністю зануритися в кемп, хоча має потенціал. Попри декілька влучних жартів, фільм не дотримується обраного стилю, що робить його розмитим і невиразним: «Shell не був би хорошим фільмом за жодних обставин, але особливо програє на тлі The Substance».

The Guardian пише, що хоча фільм має сильні акторські роботи, особливо від Мосс, критики вказують на нестабільний тон, перевантаженість метафорами і відсутність емоційної глибини. Візуально стрічка ефектна, але наративно розпадається: «Shell — це спроба поєднати фемінізм, жах і гумор, але баланс не витримано».

Screen Daily підкреслює естетичну витонченість, цікаву постановку, але критикує поверхневу драматургію. Мінгелла, за словами критика, грає на безпечному полі, хоча тема — втрата ідентичності через зовнішній тиск — заслуговує на більше: «Shell — це фільм, який хоче бути провокацією, але не має достатньо сміливості, щоб нею стати».