Інфоциган руйнує життя своїх послідовників. 9 квітня у прокат виходить французький психологічний трилер «Гуру» із Пʼєром Ніне

Популярний коуч з особистісного розвитку Матьє Вассер досягає верхівки популярності завдяки своєму харизматичному впливу, при цьому майстерно приховуючи свою руйнівну маніпулятивну особистість. І це неминуче призводить до трагічного кінця.

Головну роль у фільмі зіграв популярний французький актор П’єр Ніне, найбільш відомий українському глядачу за фільмами “Граф Монте-Крісто” і “Франц”.

Режисером і сценаристом виступив француз Ян Гозлан, проте сама ідея створити фільм про темну сторону культури психологічної самодопомоги прийшла в голову саме акторові П’єру Ніне, з яким Гозлан раніше працював над фільмами “Ідеальний чоловік” (2015) і “Чорна скринька” (2021).

Наразі оцінка фільму на IMDb становить 6,4 з 10 балів.

Фільм отримав неоднозначні відгуки від західних критиків. Картину хвалять за те, що актуальна й провокаційна стрічка досліджує феномен харизматичних лідерів та небезпеку маніпуляцій, а також за акторську гру П’єра Ніне і атмосферу психологічного трилера. Критикують фільм за надмірну тривалість (2 години 9 хвилин), недостатню драматургічну глибину, і художню реалізація в цілому, яка залишає простір для дискусій.

На AlloCiné середня оцінка склала 3,5 зірки з понад шести тисяч відгуків, де глядачі відзначають цікаву тему маніпуляцій, але нарікають на хаотичність сюжету.

Movieintheair пише, що стрічка вражає режисурою, музикою та акторськими роботами, проте не повністю реалізує потенціал жанру трилера, занадто покладаючись на риторику та формули, які іноді виглядають поверхово.

Le Coin des Critiques Ciné наголошує, що «Gourou» — це драма про коуча, який стає культовою постаттю у Франції, але поступово скочується до межі божевілля; критики відзначають сильну гру Ніне, проте вважають, що сюжет місцями надто передбачуваний.

Variety підкреслює, що фільм є актуальним коментарем про культуру саморозвитку, але іноді виглядає як надто затягнута сатира.

IndieWire оцінює його як «провокаційний експеримент», який змушує замислитися над природою харизми та влади, але не завжди тримає напругу.

The Hollywood Reporter називає «Gourou» «сміливим, але нерівним» фільмом, де сильні сцени чергуються з надмірно декларативними моментами.

Screen Daily відзначає візуальну силу та музику, але критикує сценарій за прямолінійність.

Collider пише, що стрічка змушує глядача відчувати дискомфорт, проте саме це робить її важливою для сучасного кінематографа.

Empire підсумовує, що «Gourou» — це «сміливий, але не завжди вдалий експеримент», який більше цінується за акторські роботи, ніж за цілісність історії.

The Guardian додає, що фільм добре працює як соціальна критика, але втрачає темп у другій половині.