Інститут нацпам’яті визнав Булгакова символом російської імперської політики, а його пам’ятники — пропагандою

Про це йдеться у висновку Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті.

Так, комісія вважає, що Булгаков, попри те, що жив у Києві, зневажав українців та українську культуру, ненавидів українське прагнення до незалежності та негативно відгукувався про становлення Української держави та її очільників.

У висновку також стверджують, що серед усіх тодішніх письменників він «стоїть найближче до нинішніх ідеологем путінізму і кремлівського виправдання етноциду в Україні».

У творах письменника немає жодного позитивного персонажа-українця, кажуть в Українському інституті нацпам’яті. Натомість він пародіює чи глузливо перекручує українську мову, глузує з української автокефальної церкви та заперечує саме існування української нації.

Зокрема, оповідання «В ніч проти 3-го числа» має антиукраїнську спрямованість через «гротескне зображення» воїнів 1-го полку української Синьої дивізії.

Експерти також зауважили, що антигуманний дискурс оповідання Булгакова «Я убил» (1926 року) повністю резонує з наративами нинішніх кремлівських пропагандистів – Дугіна, Соловйова, Скабєєвої та є прототекстом сьогоднішніх закликів до нищення українців.

Оповідання містить ідеологію фашизму: пораненого військового лікаря-українця лише за його національну приналежність вбиває персонаж-лікар, альтер еґо Булгакова. Автор, лікар за фахом, художньо смакує момент вбивства та, керуючись ідеєю етноциду, доводить абсурдну тезу: лікарську присягу, кодекс Гіппократа можна переступити, — йдеться в аналізі творів російського письменника.

Тож в Інституті нацпам’яті заявили, що присвоєння імені Булгакова географічним об’єктам, назвам юридичних осіб, об’єктам топонімії, а також встановлення на його честь пам’ятників в Україні було втіленням русифікації як складової російської імперської політики.