«Книга згадує принца Ендрю 88 разів». Посмертні мемуари Вірджинії Джуффре, обвинувачки Джеффрі Епштейна, описують два роки життя в «секс-рабстві»

Джуффре у своїй книжці розповіла, як познайомилася з Епштейном через світську левицю Гіслейн Максвелл, яка вербувала для нього дівчат і молодих жінок для втілення сексуальних забаганок. Також вони «продавали» цих дівчат та жінок його багатим та впливовим знайомим, серед яких був і принц Ендрю.

Авторка називає Епштейна «майстром маніпуляцій» та описує три випадки, коли, за її словами, принц Ендрю мав із нею секс. На момент зустрічі з чоловіком у березні 2001-го у будинку Гіслейн Максвелл у Лондоні дівчині було 17 років.

Співавторка книги – Емі Воллес, американська журналістка, редакторка, має досвід роботи в провідних американських медіа, зокрема Los Angeles Times, Wired, New York Times Magazine, GQ, Esquire та The Atlantic. Вона спеціалізується на репортажах, глибоких інтерв’ю та документальних історіях, часто з фокусом на соціальну справедливість, культуру та особисті драми. Вона працювала над книгою протягом чотирьох років, тісно співпрацюючи з Джуффре, щоб документально та емоційно точно передати її історію.  Після смерті Джуффре у квітні 2025 року, Воллес завершила роботу над книгою, дотримуючись її побажань і зберігаючи емоційний тон оповіді. «Вірджинія хотіла, щоб її страждання мали сенс. Якщо ця книга допоможе хоча б одній жертві — вона того варта», — написала Воллес у передмові до мемуарів.

Обсяг мемурарів – 400 сторінок, книгу видало видавництво Knopf.

Книга написана у формі хронологічного щоденника, що охоплює життя Вірджинії Джуффре від дитинства до її участі в судових процесах проти Джеффрі Епштейна, Гіслен Максвелл, Жан-Люка Брюнеля та принца Ендрю.

Вона розповідає про:

Дитинство і травми. Вірджинія описує сексуальне насильство, яке пережила в родині та серед знайомих у Флориді. У 13 років вона потрапила до реабілітаційного центру, де вперше зіткнулася з системою, яка, за її словами, «не лікує, а ламає».

Залучення до кола Епштейна. У 16 років вона працювала в спа-салоні Mar-a-Lago, де її «звербували» для масажів у маєтку Епштейна. Вона описує два роки життя в «сексуальному рабстві», коли її змушували до інтиму з впливовими чоловіками, включно з принцом Ендрю.

Втеча і життя після. У 2002 році вона втекла до Австралії, де намагалася побудувати нове життя, стати матір’ю і знайти спокій. Водночас вона почала писати листи, свідчити, боротися за визнання правди.

Судові процеси і публічність. Вірджинія стала ключовою фігурою у справах проти Епштейна та Максвелл. Вона описує тиск, погрози, спроби дискредитації, а також підтримку, яку отримала від інших жертв.

Особисте відновлення. Книга завершується роздумами про материнство, активізм, віру в справедливість і бажання, щоб її історія допомогла іншим.

Kirkus Reviews пише про книгу як “не просто мемуари, а історичний документ”. Вірджинія не просить жалю, вона вимагає правди. Рецензенти відзначають емоційну глибину, відвертість описів насильства, а також літературну силу тексту, який поєднує особисте з політичним. У книзі такоє є досвід у реабілітаційному центрі, знайомство з Епштейном і Максвелл, а також життя після втечі з їхнього кола: «Цінний документ про насильство і силу, потрібну для того, щоб йому протистояти».

The Independent акцентує на юридичних наслідках, які може мати книга, зокрема для британської монархії: «Книга згадує принца Ендрю 88 разів. Це не просто викриття — це спроба зафіксувати те, що світ намагався забути». Рецензія фокусується на описі Джуффре трьох випадків сексуального контакту з принцом Ендрю, а також деталі свого перебування в будинку Максвелл у Лондоні у віці 17 років.

USA Today підкреслює важливість мемуарів для руху #MeToo, а також їхня терапевтична цінність для інших жертв насильства. «Вона хотіла, щоб її страждання мали сенс. Якщо це допоможе хоча б одній жертві — воно того варте». Медіа підкреслює важливість книги як інструменту підтримки інших жертв, а також її роль у розслідуваннях проти Епштейна, Максвелл і Жан-Люка Брюнеля: «Це книга, яку важко читати, але ще важче ігнорувати».

У сюжеті CBS Sunday Morning показано інтерв’ю з родиною Джуффре та співавторкою Емі Воллес, яка допомагала структурувати текст. «Вірджинія Джуффре залишила нам не просто історію — вона залишила дороговказ для тих, хто боїться говорити».

Нагадаємо, перед виходом мемуарів молодший брат короля Чарльза III, принц Ендрю, офіційно відмовився від усіх своїх титулів, включно зі званням герцога Йоркського. Це сталось після того як уривки з книги спогадів Джуффре 15 жовтня опублікувала газета The Guardian. Принц Ендрю «прославився» скандалом через звинувачення у сексуальному насильстві від Вірджинії Джуффре, з якою у 2021 році він уклав мирову угоду на 12 мільйонів фунтів, виплачених королевою Єлизаветою II. Його колишня дружина Сара Фергюсон також більше не буде герцогинею Йоркською, але їхні доньки продовжуватимуть носити титул принцес. У коментарі для BBC Newsnight співавторка мемуарів Воллес зазначила, що Джуффре розглядала позбавлення принца Ендрю королівських титулів як перемогу, і що вона сподівалася на більшу відповідальність з боку фігурантів справи Епштейна