Коштував десятки мільйонів доларів і був підірваний за наказом Сталіна: яким був перший київський хмарочос

Цьогоріч виповнються рівно 80 років з дня знищення будинку, який його сучасники охрестили «першим українським та київським хмарочосом» — мова про так званий хмарочос Гінзбурга, видатного будівельного магната, мультимільйонера Льва Гінзбурга, який свого часу був одним із найбагатших людей в Києві.

Як розповідає на своїй сторінці у Facebook заступник директора Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА Юрій Тацій, для Гінзбурга це був не перший проект висотної споруди. Перед тим він збудував модерний будинок з башточками на вулиці Миколаївський (нині Городецького, 9), який стоїть дотепер.

Хмарочос Гінзбурга у стилі модерн з’явився у самому центрі Києва, на розі вулиць Ольгинської та Інститутської, у 1912 році — на його зведення пішло лише 2 роки, а будівництво тривало авральними темпами.

«Архітекторам вдалося спланувати будинок, який з різних сторін був різним. Річ у тім, що рельєф тут дуже складний, тому з вулиці Миколаївської він мав 11 поверхів, а з Інститутської 9. Вартість будівництва неймовірна – 1,5 мільйонів карбованців (десятки мільйонів доларів в нинішніх цінах)» — пише Тацій.

Будинок прикрашала башта та шпиль, а його загальна висота становила 67,5 метрів — на той час вищими у Києві були лише Лаврська (96,5 м) та Софійська дзвіниці (78 м). Житлові будинки такої висоти, як хмарочос Гінзбурга, на початку ХХ століття існували лише в США, Німеччині, Аргентині та Канаді.

«Його було видно з усіх частин міста, а яка чудова панорама на Київ відривалась з його вікон. Він був найвищою житловою спорудою Російської імперії, а згодом СРСР аж до 1941 року. Хмарочос був модерним в прямому сенсі цього слова… На нижніх поверхах будинку були кафе та магазини, а сам він працював, як прибутковий (здача квартир в оренду)» — повідомляє чиновник.

За спогадами сучасників, деякі паломники, які приїжджали з інших міст і прямували до Софійського собору та Києво-Печерської Лаври, хрестилися перед хмарочосом, вважаючи, що це храм.

Дім містив 90 розкішних квартир та перші в Києві електричні ліфти американської фірми OTIS, що й нині популярні в столиці. Вартість проживання у одній з квартир складала близько 1300 рублів на рік, при тому що середня зарплата киянина на той час складала 230 рублів. Тому селилися тут «вершки» суспільства — генерали, купці, промисловці.

На найвищому поверсі будинку була майстерня-студія, де навчав живопису дітей київських чиновників відомий художник Олександр Мурашко.

Після жовтневого перевороту більшовики націоналізували хмарочос Гінзбурга, а квартири перетворили на комунальні. Згодом будинок Гінзбурга був знищений одним із перших в Києві на початку німецької окупації восени 1941 внаслідок сталінської стратегії «спаленої землі».

У вересні 1945 мешканці Хрещатика обійшли будівлю і поставили свічки у пам’ять про жертв підриву.