Київрада перейменувала вулицю Червону на честь розвідника “Азова” Василя Копаня, позивний “Незнайка”

Про це інформує КМДА.

Військовослужбовець Василь Копань брав участь у бойових діях, він із побратимами неодноразово знищував росіян, і зокрема, їхній елітний спецназ. Він штурмував в Серебрянському лісі, і на його рахунку сотні знищених окупантів.

“Про більшість бойових операцій, у яких брав участь сам “Незнайка” та його хлопці, досі не знає широкий загал, тому що така специфіка цієї роботи. Він воював ще з часів АТО, пройшов пекло Маріуполя, був в полоні. Катування, тортури і повернувся в стрій, і дальше продовжував воювати. Василь Копань, друг Незнайка, загинув у бою. Як воїн, як командир і як найчесніший з українських чоловіків. Такі імена повинні бути на карті української столиці” — сказав у залі під час виступу, боєць “Азову”, командир Святослав “Калина” Паламар.

Депутати ухвалили рішення одноголосно. “За” проголусували 84 депутати Київради.

Як зазначила депутатка Київської міської ради, голова постійної комісії з питань культури, туризму та суспільних комунікацій Вікторія Муха, Василь Копань став на шлях воїна у 18 років – це був свідомий вибір людини, для якої честь і звитяга – не просто слова. На його долю випали і поранення, і полон, і тортури, утім не зламали його. Він назавжди залишиться живим у нашій памʼяті та на мапі столиці.

«Топонімічний простір столиці має говорити мовою української пам’яті, сили й правди. Саме тому в нових назвах вулиць Києва закарбовані імена Героїв новітньої історії, які ціною власного життя боронили нашу державу. Василь Копань, друг Незнайко, був саме таким. Його ім’я належить не лише військовій історії, а є частиною живої пам’яті міста, яке вшановує своїх Героїв», – наголосила Вікторія Муха.

Що відомо про Василя Копаня

Василь Копань народився у Маріуполі 13 листопада 1995 року. Він долучився до війська добровольцем ще у 2014 році. Тоді Василю було 18 років. Пройшов шлях від солдата до підполковника, від рядового піхотинця до командира підрозділу. Брав участь у Широкинській наступальній операції, у 2019 році 8 місяців тримав оборону в районі Світлодарської дуги.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році у складі групи спецпризначення полку “Азов” брав участь в обороні Маріуполя, виконуючи надскладні операції. Після гибелі попереднього командира під час оборони міста, узяв на себе командування групою спецпризначення “Азову”. Воював на різних напрямках фронту. Загинув 8-го вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання.

Указами Президента України нагороджений орденом “За мужність” III ст. та орденом Богдана Хмельницького III ст. Наказом Головнокомандувача ЗСУ нагороджений нагрудним знаком “Срібний хрест”.