Лелека, чорногуз, гайстер: як у різних регіонах України називають провісників весни

Головні передвісники настання весни, які на своїх крилах приносять справжнє тепло — лелеки. А може, чорногузи, бусли чи навіть гайстри? Зануримося в розмаїття назв одного із символів України та з’ясуємо, як в різних регіонах іменують цього чорно-білого птаха.

Лелека — такий варіант найбільш поширений на південному сході нашої країни, зокрема на Харківщині, Полтавщині, Донеччині, Луганщині, Дніпровщині, Кропивниччині, Запоріжжі, а ще в Херсонській, Миколаївській, Одеській областях і в Криму. У слові проглядається тюркське коріння. Можемо порівняти з арабським laklak чи перським plaklak. Утворене шляхом звуконаслідування.

Люди чули, як курличуть птахи, і на цій основі вигадали назву. Саме висока частота використання зробила слово “лелека” літературною нормою та закріпила за ним статус загальновживаного.

Чорногуз — так говорять на Сумщині, Черкащині, Вінниччині й Хмельниччині. А ще в певних регіонах Київської та Чернігівської областей. Слово з’явилося завдяки поєднанню лексем “чорний” та “гузка”, де останнє – це назва хвостової частини тулуба птаха. Тобто це ніщо інше, як вказівка на зовнішні ознаки та колір оперення.

Бусол, Буслик, Бусе, Бусень, Бушень — ці назви побутують переважно на півночі України. У Чернігівській, Київській, Житомирській областях та подекуди на Рівненщині й Волині. Чітке пояснення походження слова складно віднайти. Найбільш імовірна теорія вказує на зв’язок із тюркськими мовами, де boz – це сірий, землистого кольору.

Бузько, Бузьок, Бузок  —  такий варіант найменування птаха доволі поширений в західних регіонах. Його почуєш практично на всій території Львівщини, Тернопільщини, Франківщини, Чернівеччини й Закарпаття.

Боцюн, Бойцюн або Боцян — доволі локальні назви, які зустрічаються в окремих регіонах Хмельниччини, Рівненщини й Волині. Це запозичення з польської мови.

Ґовля — унікальне найменування птаха. Слово прийшло з угорської мови, де перекладається “лелека”, й активно побутує на Закарпатті.

Гайстер —  не менш унікальний діалектизм, поширений на Київщині й Чернігівщині. Цей варіант потрапив на українськомовний ґрунт із німецької через польське посередництво.

Отже глибше пізнаваймо багатоманіття українських символів та їхніх назв і продовжуймо боротися за існування рідного слова.

Автор: Ірина Коваленко