Мерява, імжа, хляпавка: як українці називають дощову погоду

Руда – так кажуть українці, коли за вікном водночас іде дощ і яскраво світить сонце (Як приємно спостерігати з вікна за рудою, бо ж знаєш: незабаром вигулькне на небі веселка). 

Капіж – стан природи, коли з неба починають інтенсивно падати поодинокі краплини, але вони обов’язково мають бути великого розміру; ще цим словом можемо схарактеризувати момент, коли дощ майже закінчився, але вода продовжує деякий час капотіти зі стріх, дерев (Зажурено дивиться він у маленьке віконце, за яким, стікаючи з стріхи, снував пряжу післядощовий капіж, – у Григорія Тютюнника).

Хляпавка – так описують похмурий, дощовий день, погодний стан, коли щось без упину хляпотить, змінюючи інтенсивність (Ранком пишу не в хаті, а надворі, як тільки нема “хляпавки” (чудовий буковинський термін для дощу), – нотує Леся Українка).

Мрякою, мрячкою, мжичкою, мірявою українці різних регіонів називають дрібний дощик або повітря, що густо насичене водяною парою (Холодна дрібненька мряка сіялась з неба, – пише Михайло Коцюбинський. Дощ у цю хвилину майже припинився, сіялася лише мжичка, заснувавши дрібною сіткою далеку перспективу вулиці, – у Юрія Смолича).

Імжа – унікальна солов’їна назва густого й дрібного дощу (День був похмурий, безупинно сипала імжа, здавалося, що весь світ пронизаний водою).

Моква, мокреча, мокротеча – колоритні і дуже красиві синоніми до іменників “мокрота”, “сирість” (Їдь собі. Хочу трохи прогулятися на лови. – Дощ же! Моква! – спробував розраяти його посадник, – натрапляємо в Павла Загребельного). 

Негодою чи негіддю українці іменують погану погоду, що часто супроводжується неприємним дощем (Вітер гуляє полями змокрілими, Негідь, тумани несе, – помічаємо в Бориса Грінченка). 

Сквира – абсолютний синонім до слова “негода” (Ось було й немає літа, Тільки сквири та тумани, – пише Павло Усенко). 

Плова, ливень, проливень, пролій – це все назви дуже сильного дощу з бурею, зливи (Ударили з неба плови, – описує словом стан природи Марко Черемшина. Дощ як поросне .. Справжнісінький проливень, – в Івана Виргана)

Хлющ – так у народі іменують сильну зливу (Ідуть дощі – Густі хлющі, Почався листопад, – поетично пише Павло Воронько).

Мерява – особливо холодний, неприємний, пронизливий дощ, від якого аж дрижаки беруть (Сьогодні на двір і носа не потикаю, бо мерява розлютувалася). 

Сльота – хмарна, сира погода з дощем або мокрим снігом, із багном на землі, невпинний дощ, мряка або мокрий сніг (Надворі сльота, – холодно й непривітно в порожній кімнаті, – у Василя Козаченка).

Мускола – дощ зі снігом (Уже повернуло на зиму, он час від часу й мускола сипне). 

 

Хвища – так ми опишемо Сильний холодний дощ або великий сніг з вітром; снігова буря (Ну й хвища надворі, нехай їй біс! Січе, плює в обличчя, з ніг валить… – віднаходимо в Івана Кочерги).

Поледиця – дощ із крижаною крупою, після якого все покривається тонким шаром льоду (Після поледиці всі дерева стоять непорушно, ніби закуті в прозорі обладунки). 

Продовжуйте боротися за існування рідної мови й не бійтеся романтизувати дощову погоду, українська для цього подарувала неймовірне багатство слів!

Фото: Getty Images/КИЇВ24