Між квіткою червоного маку та «георгіївською стрічкою»: Інститут нацпам’яті пояснив значення символів напередодні роковин завершення Другої світової війни

Квітка червого маку в українсому фольклорі має дуже багато значень, розповіли в Українському інституті національної пам’яті.

Так, в українській традиції квітка маку часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке – як мак процвітає...».

У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака, та й сам образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

Символічне значення червоного маку згадується і в творчості Івана Франка: «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». А одна із героїнь роману Олеся Гончара “Прапороносці” гине в долині червоних маків.

У світі квітка червоного маку – то символ пам’яті. Його появу пов’язують із віршами двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та представниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл.

Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 році написав твір «На полях Фландрії”. Друга – 1918 року написала вірша «Ми збережемо віру», в якому обіцяла носити червоний мак у пам’ять про загиблих.

Саме Мойні Майкл у листопаді 1918 року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 році Національний Американський легіон прийняв маки як офіційний символ, а в 1921-му червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. У Польщі червоні маки є символом перемоги 11–18 травня 1944 року Другого корпусу генерала Андерса в боях за Монте-Кассіно в Італії.

В сучасній Україні червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з другого – кривавий слід від кулі.

Поруч із квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни – 1939–1945 – та гасло «Пам’ятаємо. Перемагаємо».

Після цього в Україні набула популярності всеукраїнська акція «Мак пам’яті». Квітку червоного маку рекомендується з паперу або тканини та розміщувати на одязі на лівій стороні грудей, якомога ближче до серця.

«Український інститут національної пам’яті звертається з проханням до українців цими днями доповнити одяг червоним маком – символом пам’яті майже 8 мільйонів загиблих співвітчизників та 65 мільйонів убитих у світі», – зазначили в інституті.

Відео, як зробити мак пам’яті, можна побачити за посиланням ТУТ.

Що стосується використання «прапора перемоги» у Дні пам’яті та примирення заходів 8–9 травня, то на сьогодні від такої традиції Україна відходить. Це регламентовано статтями 1 та 2 Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.

«Прапором перемоги» є штурмовий прапор 150-ї ордена Кутузова ІІ ступеню Ідрицької стрілецької дивізії, який має червоний колір, містить зображення поєднаних серпа і молота та п’ятикутної зірки, а також напис російською мовою «150 стр. ордена Кутузова ІІ ст. Идрицк. див. 79 с.к. 3 у.а. 1 Б. ф». Оригінал зазначеного прапора перебуває на зберіганні в Музеї Збройних сил Російської Федерації у Москві.

Публічне використання продукції, яка містить символіку комуністичного режиму, вважається пропагандою цього комуністичного тоталітарного режиму. На сьогодні така символіка в Україні є забороненою.

Однак, заборона не поширюється на випадки використання символіки комуністичного тоталітарного режиму на оригіналах бойових знамен. Так, ветерани Другої світової війни можуть носити державні нагороди, ювілейні медалі та інші відзнаки, якими вони були нагороджені до 1991 року та протягом 1991–2015 років у зв’язку з річницями подій періоду Другої світової війни.

Щодо використання 9 травня «георгіївської стрічки», то, за даними досліджень Інститут національної пам’яті, вона є елементом російської пропаганди.

«Уперше вона з’явилася на ордені святого Георгія, заснованому 1769 року імператрицею Катериною ІІ. Орден став вищою військовою нагородою Російської імперії і видавався офіцерам за особливу мужність у бою. Нагороду супроводжувала георгіївська стрічка, що, згідно з офіційними статутами, складалася з трьох чорних та двох жовтих смужок… Найбільш вірогідною є версія, що гама стрічки була взята з чорно-жовто-білого прапора Російської імперії. Інша версія – кольори символізують вогонь та дим, що підкреслює її виключно військовий характер», – пояснюють в інституті.

Відомо, що після встановлення в Росії влади більшовиків у 1917 році георгіївські нагороди припинили офіційне існування. Але з початком німецько-радянської війни в 1941 році значна кількість російських монархістів почала співпрацювати з нацистською Німеччиною.

«Особливо багато нагороджених було в Російському корпусі, що воював проти партизан у Югославії… Стилізований Георгіївський хрест використовували як власний символ окремі підрозділи колабораціоністів, зокрема Російська визвольна народна армія (рос. – “РОНА”), що брала участь у придушенні Варшавського повстання 1944 року», – зазначають дослідники.

Вони також нагадали, що  в ХІХ–ХХ століттях російські монархісти були найбільш послідовними противниками українського визвольного руху, заперечуючи саме право українського народу на існування.

В СРСР комплекс георгіївських нагород юридично не існував, оскільки радянська влада протиставляла себе дореволюційному самодержавству. Однак 8 листопада 1943 року указом Президії Верховної Ради СРСР було засновано орден Слави, стилістично схожий на орден святого Георгія.

У Російській Федерації орден святого Георгія відновили у 1992 році указом Президії Верховної Ради РФ  Остаточно затвердили у 2008-му. Першими відроджену імперську нагороду отримали військовослужбовці-учасники збройної агресії проти Грузії 2008 року.

Спроби утвердити гвардійську стрічку під назвою «георгіївська» як символ перемоги над нацизмом розпочалися 2005 року в Росії.

«У всіх випадках вона символізувала, передусім, силу «російської зброї»… З 2014 року стрічка використовувалась так званими «силами самооборони Криму» та проросійськи налаштованими бойовиками на території України і стала одним із найвпізнаваніших символів сепаратизму, російської окупації та агресії. Сьогодні стрічка активно використовується на Сході країни незаконними збройними формуваннями та російськими окупаційними військами для розпізнавання «свій-чужий», – зазначили в інституті національної пам’яті.

Це призвело, зокрема, до відмови використання в Україні георгіївської (гвардійської) стрічки під час святкування Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні у 2015 році. Так само вчинили сьогодні більшість країн колишнього СРСР, наприклад у Білорусі.

Цікаво, що цю стрічку активно намагаються використовувати під час акції про так званий «Безсмертний полк» ( «Бессмертный полк»). Її організовують до 9 травня й особливо активно – на території Російської Федерації та менш масштабно – на території деяких колишніх радянських республік.

«Сама по собі ідея вшанування пам’яті загиблих рідних у наймаштабнішій війні ХХ століття, безперечно, не є поганою… Водночас за останнє десятиліття вона видозмінилася, набула цілого ряду політичних й ідеологічних нашарувань, почала отримувати фінансову підтримку з російського бюджету… Російські пропагандисти завдяки акції «Безсмертний полк» намагаються екстраполювати події 1939–1945 років на події сучасної російсько-української війни, в котрій російська сторона виставляє українців як «нацистів/фашистів», – роз’яснюють історики.

В Україні акцію через масове використання комуністичної символіки та нав’язування ідей «русского мира» визнано забороненою.

Фото: uinp