Музичний чи музикальний: як правильно називати мистецькі явища

Хлопець має чудовий музичний слух. Чи музикальний? Їй подарували новий музикальний інструмент. Або краще музичний? Сьогодні з’ясовуємо всі тонкощі використання слів музичний, музикальний та вчимося не плутати значення цих двох лексем. Почнімо зі словників, у яких чітко прописані відмінності тлумачень.

Музичний  – це той, що стосується музики як виду мистецтва; виражений, виконаний за допомогою музики (музичний інструмент, музичне мистецтво, музичний вечір, музична школа, музична освіта, музичний конкурс).

1 – Навчання в музичній школі переважно триває 6-8 років.

2 – Українська трембіта – найдовший музичний інструмент у світі.

3 – Нацвідбір на Євробачення – музичний конкурс, який не оминають скандальні ситуації.

Музикальний – це здібний до музики; той, хто любить і тонко розуміє музику, обдарований здатністю точно відчувати й виконувати музичні твори; а також той, що нагадує музику, приємний для слуху; мелодійний (музикальний слух, музикальна родина, музикальний народ, музикальні пальці, музикальна душа, музикальна мова, музикальний голос).

1 – Микола Леонтович був приречений стати композитором, бо народився в музикальній родині.
2 – У фонді ЮНЕСКО зібрано близько 15,5 українських народних пісень, це свідчить про музикальність народу.

3 – Українська – доволі музикальна мова, бо в словах часто почергово стоять голосні й приголосні звуки.

Проте, наша мова не була б унікальною, якби не мала певних тонкощів. Річ у тім, що інколи під час вибору між “музичним” і “музикальним” важливо звертати увагу на контекст, бо з деякими словами обидва прикметники вільно поєднуються. Наприклад, можемо сказати і музичний твір, і музикальний твір.

1. Вірші Павла Тичини нерідко називають прикладом музикальних творів у літературі.
2. Головна вимога Євробачення – представити новий музичний твір.

У першому випадку надаємо перевагу лексемі “музикальний”, бо маємо на увазі мелодійність творів, їхню приємність для слухового сприйняття. Друге ж речення вимагає використати прикметник “музичний”, адже тут є вказівка на належність творів до конкретного виду мистецтва – музики.

Хочете зрозуміти, яка лексема буде доречнішою? Ділимося з вами універсальним лайфгаком. Підставляємо слова “дуже” або “надзвичайно”. Якщо речення не руйнується, тоді треба вжити прикметник “музикальний”.

Порівняймо: вірші Павла Тичини нерідко називають прикладом (надзвичайно) музикальних творів у літературі – структура збережена. Головна вимога Євробачення – представити новий (дуже) музичний твір – так точно не кажемо. Тому вибір очевидний.

Тож продовжуймо боротися за існування рідного слова та дбаймо про те, щоб воно не втрачало своєї музикальності.

Автор: Ірина Коваленко