«Ми ніколи не повернемося з цієї війни». Волонтерка Тата Кеплер виступила із потужною промовою у Європарламенті

Фрагмент відео свого виступу вона опублікувала у соцмережах.

В своїй промові перед членами Європейського парламенту Тата Кеплер говорила про українок і українців, які за більш ніж 11 років війни і за три роки повномасштабної війни Росії проти України пережили настільки багато, що психологічно ніколи не повернуться з війни. Волонтерка виступала перед парламентарями, а в її голосі відчутно бриніли сльози.

«Я хвилювалася шалено, бо це була велика відповідальність. Я говорила про те, що бачила, говорила про жінок у силах оборони, про викрадених дітей і про те, що бути тихо занепокоєними, це те саме що толерувати. Я не знаю, на що це вплинуло, але дійсно багато людей підходили потім і дякували, і підтримували. Так завжди відбувається на таких заходах: ти приїздиш, розпоруєш зашиту рану і показуєш, звідки тече. А воно завжди кровить з одного й того ж місця, і ніколи з іншого — там, де серце», — підписала вона відео.

Публікуємо фрагмент потужної промови Тати Кеплер перед європарламентарями.

«Я зрозуміла, що я більше не зможу її захистити. І ви знаєте, я зрозуміла, що я все ще стою там посередині магазину з маленьким сірим комбінезоном в руках. Я назавжди залишаюся в Бучі, стояти над людьми, розстріляними впритул. І я назавжди триматиму за руку дівчини з Бучі, її звали Юля, і вона хапалася за мене і кричала: «Допоможи мені будь-ласка. Мій чоловік і мій брат вбиті в підвалі. Їхні тіла заміновані, а люди не пускають. Тата, допоможи мені. Але я не могла. І я знову і знову стою в маленькому містечку Курахове в Донецькій області, і переконую бабусю Зою поїхати з нами. Бо ми сказали, що ми можемо спробувати допомогти врятувати її життя, але вона відмовилася, бо це був її єдиний дім. Я також там, чекаю, коли мої друзі повернуться з полону, слухаю історії тих, хто там вижив. І я все ще там. Я обіймаю свою фармацевтку Аню, яка понад рік чекає на повернення тіла її загиблого чоловіка, щоб поховати його. І я тут, у стабілізаційному пункті, дивлюся, як лікарі повертають до життя молодих поранених, і я ще там, несу квіти із чорними стрічками на могили своїх друзів, яким назавжди 20, 25, 30, 40 років. Вони завмирають у часі, як у моїй пам’яті назавжди. І я розповідаю це вам, бо хочу, щоб ви зрозуміли, що моя країна, і я, як і кожен її громадянин, ми ніколи не повернемося з цієї війни. На жаль, ми можемо прийти додому, але ми ніколи не повернемося. Вона залишиться разом із нами назавжди, зі мною, з моїми друзями, з усіма громадянами України, та з цією чотирирічною дівчинкою. І ми маємо говорити про жінок, які борються за демократію. Це дійсно дуже важлива тема, але сьогодні всі жінки і чоловіки в моїй країні змушені боротися за виживання».

Продюсерка і рестораторка Тата Кеплер займається волонтерською діяльністю з 2014 року за напрямком медичної допомоги військовим. Вона заснувала благодійний проєкт Птахи, який забезпечує засобами захисту військових та медичною допомогою жителів звільнених і прифронтових територій.

Раніше повідомлялося, що євродепутати від проєвропейської партії “Вольт” (Volt) надішлють лідерам ЄС план, у якому серед іншого закличуть позбавити Угорщину права голосу після того, як та неодноразово блокувала спільні рішення.