Не буде миру без міцних гарантій безпеки для України — Atlantic Council

Про це пише Atlantic Council.

“Хоча українські офіційні особи продовжують виключати передачу територій Москві, у Києві, схоже, зростає розуміння того, що звільнення усіх тимчасово окупованих територій військовим шляхом здається дедалі менш можливим. Натомість Україна почала демонструвати готовність до тимчасового компромісу з територіальних питань, водночас підкреслюючи важливість гарантій безпеки”, — зазначає автор Петер Дікінсон.

Президент України Володимир Зеленський використав свою першу зустріч із Трампом після президентських виборів у США, щоб підкреслити необхідність надійних безпекових зобов’язань у будь-якому варіанті врегулювання шляхом переговорів. Під час тристоронньої розмови з президентом Франції Еммануелем Макроном у грудні 2024 року український лідер, як повідомляється, наголосив Трампу, що одного лише припинення вогню буде недостатньо для припинення російського вторгнення.

Зеленський та інші українські високопосадовці неодноразово повторювали цю позицію протягом останніх тижнів, висловлюючи готовність шукати дипломатичне рішення, але наполягаючи на тому, що воно має супроводжуватися надійними довгостроковими гарантіями безпеки, які унеможливлять будь-яке повторення вторгнення РФ. По суті, позицію України можна сформулювати як  “мир без безпеки неможливий”.

Поки що незрозуміло, на які саме гарантії безпеки Україна може реально розраховувати. Українські офіційні особи продовжують наполягати на членстві в НАТО, яке в Києві розглядається як найбільш надійний засіб стримування потенційної майбутньої агресії РФ. Однак провідні члени НАТО, включаючи США і Німеччину, як і раніше, не поспішають надавати Україні запрошення до вступу на тлі побоювань через можливість прямого зіткнення між Альянсом і Росією.

Двосторонні угоди у сфері безпеки потенційно можуть стати виходом з цього глухого кута, але будь-які подібні пакти повинні включати тверді зобов’язання щодо захисту України від повторного російського вторгнення. На початку 2025 року Зеленський заявив, що гарантії безпеки такого роду будуть ефективними лише за умови їх надання з боку США. Наразі немає жодних ознак того, що Штати або інші ключові союзники готові піти на такий серйозний крок.

Вважається, що ведуться також і попередні дискусії щодо можливого розгортання багатонаціональних миротворчих сил для спостереження за дотриманням припинення вогню між Росією та Україною, за участю низки європейських країн, які потенційно можуть надати для цього свої війська. Такий підхід міг би тимчасово зменшити ймовірність повернення до повномасштабних бойових дій, але скептики стверджують, що ці сили буде складно утримувати і це не буде довгостроковим рішенням для захисту від російської загрози.

За відсутності реальної миротворчої операції дехто припускає, що західні партнери України могли б забезпечити життєздатний мир, пообіцявши різко збільшити військову підтримку й надати Києву достатню кількість озброєння для стримування Москви. Однак, зважаючи на регулярні затримки в постачанні і постійну нестачу західної військової допомоги на нинішньому етапі, у майбутньому такий варіант навряд чи задовольнить Київ або переконає Кремль відмовитися від планів повної окупації України.

В умовах, коли всі сторони дедалі більше визнають необхідність територіальних поступок, вирішення довгострокової безпекової головоломки, схоже, стане головною перешкодою на шляху до завершення найбільшої європейської війни з часів Другої світової. Дійсно, якщо проблеми безпеки України не будуть задовільно вирішені, навряд чи вдасться досягнути будь-якої мирної угоди взагалі.

Українці чітко усвідомлюють, що російський диктатор Володимир Путін залишається повністю відданим своїй кінцевій меті — покласти край незалежності та повністю стерти національну ідентичність України. Наполягання Путіна на нейтральній і роззброєній Україні розглядаються в Києві як чітке свідчення того, що диктатор не зацікавлений у життєздатній мирній угоді та спробує відновити вторгнення, як тільки отримає можливість переозброїтися.

Українці також розуміють, що будь-яке припинення вогню без надійних гарантій безпеки залишить країну в нестійкому становищі у військовому, економічному й геополітичному плані. За таких обставин країна не зможе залучити міжнародні інвестиції, необхідні для відбудови, а мільйони українців, які виїхали за кордон, рятуючись від російського вторгнення, навряд чи повернуться. Ослаблена, знелюднена та міжнародно ізольована Україна буде не в змозі протистояти новому російському натиску.

Якщо Києву не запропонують довгострокових зобов’язань у сфері безпеки, багато українців можуть неохоче дійти висновку, що доцільніше продовжувати боротьбу зараз, аніж погоджуватися на умови, які будуть рівнозначні національному смертному вироку. Якщо західні партнери у відповідь зменшать військову підтримку, перспективи України будуть вкрай туманними. Це було б не менш небезпечно і для Європи, яка опинилася б перед перспективою падіння України й посилення Росії.

Усього цього можна уникнути, якщо західні лідери нададуть Україні надійні гарантії безпеки, здатні стримати Путіна і запобігти подальшій російській агресії. Однак це вимагатиме сміливого лідерства і політичної мужності — чого разюче бракує в західних столицях з початку повномасштабного російського вторгнення майже три роки тому, зазначає аналітичний центр.