Newsweek описав, як Трамп, Путін і Сі можуть поділити земну кулю

Звернення президента США до президента РФ у спробі покласти край конфлікту в Україні відбувається на тлі боротьби лідерів за сфери впливу, тоді як Китай прагне показати свою міць. Карта, складена журналом Newsweek, показує, як може скластися ця глобальна шахова партія.

За словами Весели Черньової, заступниці директора Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), процес припинення конфлікту має відлуння Ялтинської конференції 1945 року між лідерами США, Великої Британії та СРСР, яка передувала розподілу Європи в умовах Холодної війни.

“В Ялті великі держави розв’язували питання про майбутнє Східної Європи”, – сказала вона в інтерв’ю Newsweek. “Саме так це виглядає зараз щодо України. Рішення про майбутнє України без України – це також рішення про майбутнє Європи без Європи”, – додала Черньова.

За словами Стефана Вольфа, професора міжнародної безпеки Бірмінгемського університету, нинішній президент США бачить світ, розділений великими державами на сфери впливу: “Ймовірно, ми побачимо, як наддержави поділять між собою земну кулю — Китай і США, — і поки неясно, що буде з Росією, чи стане вона сама”.

Вплив Росії у Східній Європі

За словами Черньової, позиція адміністрації Трампа говорить про те, що Східна Європа може бути кинута напризволяще, що викликає занепокоєння, враховуючи вплив Росії на внутрішню політику таких країн, як Чехія, Словаччина, Болгарія, Румунія та Польща.

За її словами, Росія намагається підірвати демократію у Східній Європі та «працює над тим, щоб зрушити суспільства до іншого, нового консенсусу, який зараз, в епоху Трампа, здається дуже зручним».

Привид Путіна в останні місяці витає над протестами та виборами у кількох країнах Східної Європи. Прозахідні політики звинувачують Москву у втручанні у референдум ЄС та президентські вибори у Молдові, а у сусідній Румунії вибори були скасовані лідерами прихильників ЄС після того, як ультраправий кандидат Калін Джорджеску переміг у першому турі на тлі заяв про втручання Росії.

У низці європейських країн проходять акції протесту проти урядів, які, як вважається, займають більш прокремлівську позицію. Протестувальники в Словаччині вийшли на вулиці Братислави, щоб висловити протест проти поправки до законопроєкту про обмеження діяльності НУО, яка була прирівняна до російського закону про іноземних агентів у країні, чий лідер Роберт Фіцо критикує опонентів через зв’язок з Москвою.

У березні пройшли протести в Сербії, де президент Олександр Вучич підтримує тісні зв’язки з Москвою, а відчутна рука Кремля в угорській політиці викликала реакцію у відповідь проти прем’єр-міністра Віктора Орбана, одного з найближчих союзників Путіна в Євросоюзі.

На півдні, в Грузії, відбуваються протести проти керівної групи «Грузинська мрія», яку критики звинувачують у зв’язках з Москвою і яка зміцнює свою владу в південнокавказькій країні зі стратегічно важливим виходом до Чорного моря.

Китай та Центральна Азія

Центральна Азія може стати ареною суперництва між Росією та Китаєм.

На знак дипломатичних намірів Путіну було надано теплий прийом у Монголії у вересні минулого року. Монголія покладається на Росію в плані палива та електроенергії та на Китай у плані інвестицій у гірничодобувну промисловість.

За словами Стефана Вольфа з Бірмінгемського університету, знаменно, що перша закордонна поїздка китайського лідера Сі Цзіньпіна після пандемії COVID була в колишню радянську республіку Казахстан, лідер якої Касим-Жомарт Токаєв виступив проти нападу Путіна на Україну.

“В Астані завжди побоювалися, що Казахстан може стати наступним об’єктом експансії Росії”, — каже Вольф, оскільки в країні проживає значна кількість російського населення. “Казахи можуть бути трохи скептичнішими щодо Росії та України, тому що вони знають, що китайці ясно дали зрозуміти, що не дозволять Росії втручатися у справи північного Казахстану, де мешкає значне російське населення”.

Китай, Трамп та Західна півкуля

Трамп неодноразово заявляв, що хоче отримати Гренландію і взяти під контроль Панамський канал, розлютив Канаду, назвавши її потенційним 51-м штатом, і перейменував Мексиканську затоку, щоб відобразити свою філософію “Америка понад усе”.

За словами Вольфа, Трамп робить ставку на Західну півкулю, але може зіткнутися з протидією з боку Китаю, особливо в Латинській Америці. “Це, ймовірно, спонукає Трампа ще більше зосередитися на Західній півкулі й позбутися безглуздих, на його думку, зобов’язань, які він має в інших країнах”, – сказав він.

Проте Трамп поки не добився від Путіна того, чого хотів, щодо угоди щодо України, і якщо Москва не зможе домовитися зі США, її залежність від Китаю зростатиме.

Проте заголовки про Україну відійшли на другий план, коли Трамп активізував торговельну війну з Китаєм, який тепер стикається зі 145-відсотковими тарифами. Це може потенційно послабити Путіна, оскільки Сі може більшою мірою зблизити свої економічні інтереси до Європи. “Китаю доведеться зважувати свої відносини з Росією в порівнянні з відносинами з Європейським союзом”, – говорить Вольф.

Існує також питання, чи буде досягнуто домовленості між США та Китаєм щодо Тайваню. Останні військові навчання командування Східного театру військових дій Китаю в районі Тайваню цього тижня посилили питання про те, що робитиме Трамп у разі вторгнення Пекіна.

За словами Вольфа, Сі, можливо, ще не готовий захопити Тайвань силою, оскільки в Південнокитайському морі є й інші гарячі точки, де США потенційно будуть змушені втрутитися у конфлікт із войовничим Китаєм, наприклад, Філіппіни.

“Можуть бути такі негласні домовленості, коли китайці тиснуть, а США не відповідають”, – каже Вольф. “Тоді стає ясно, що існує негласне визнання того, що Південнокитайське море належить Китаю”.