«Обіцяли Африку, а відправляють в Україну». Росіянин розповів про схему вербування до армії

Російські вербувальники заманюють людей на службу, обіцяючи роботу в Африці та великі виплати, але насправді більшість новобранців відправляють на фронт в Україні, розповів росіянин Георгій Кочкін в інтерв’ю «Радіо Свобода».

Чоловік заявив, що записався до так званого «Африканського корпусу», який російська військова розвідка створила після розгрому ПВК «Вагнер». Однак згодом він дізнався, що його підрозділ планують відправити на фронт в Україні, і вирішив втекти.

За словами Кочкіна, на момент вербування він мав значні борги і перебував у складному фінансовому становищі. У рекламі вакансії йшлося про нібито цивільну роботу без участі в бойових діях.

Йому пообіцяли близько 2 мільйонів рублів — приблизно 25 тисяч доларів — лише за підписання контракту. Після подання заявки чоловіка запросили до військкомату в Москві.

«Я привів вам м’ясо»

Під час співбесіди вербувальник, за словами Кочкіна, представив його керівництву фразою: «Я привів вам м’ясо». Через два дні він підписав контракт.

У документі не було жодної прямої згадки про службу в Африці, але передбачалася висока зарплата. Окрім одноразової виплати у 2 мільйони рублів, новобранець отримав ще 200 тисяч рублів бонусу від Міністерства оборони РФ, а ще 200 тисяч обіцяли після відправлення до Африки.

Після підписання контракту Кочкін отримав звання рядового і разом з іншими новобранцями був направлений до навчального центру в Муліно в Нижньогородській області. За його словами, повноцінної військової підготовки там не було — новобранцям видали стандартну форму, каски та тактичні жилети.

Саме тоді чоловік почав підозрювати, що обіцянки про службу в Африці можуть бути неправдивими, адже спорядження не підходило для спекотного клімату.

До Африки поїхала невелика частина добровольців

Зрештою лише невелику частину добровольців справді відправили до Африки, тоді як більшість направляли на війну в Україну. Новобранцям заздалегідь не повідомляли місце служби — рішення оголошували в останній момент.

За словами Кочкіна, якщо командування прямо говорило про Африку, це означало відправлення на континент. Якщо ж пункт призначення не називали, то фактично йшлося про Україну.

Напередодні Нового року чоловік спробував утекти з бази на власному автомобілі, однак ця спроба провалилася.

23 січня командування повідомило йому, що за кілька днів він вирушить на службу. Кочкіну дозволили ненадовго поїхати додому, після чого він вирішив втекти.

Наступного дня чоловік залишив базу, поїхав до Смоленська, а звідти вирушив поїздом до Мінська. Побоюючись, що його можуть оголосити в розшук у Росії, він вилетів до Філіппін із пересадкою в Китаї та після прибуття до Маніли подав заяву на отримання притулку.

За його словами, вже через кілька днів після втечі він почав отримувати повідомлення від заступника командира та інших військових, які намагалися з’ясувати його місцезнаходження. Йому навіть пропонували перевестися до іншої частини.

Приблизно через десять днів Кочкін дізнався, що майже весь його підрозділ відправили в Україну — нібито для «розмінування Куп’янська».

На тлі зростання втрат російської армії на фронті Кремль дедалі активніше шукає нових людей для війни. В українській владі вважають, що Росія може бути змушена повернутися до масштабнішої мобілізації, якщо не досягне результатів на полі бою або у переговорах.

Тим часом у російських колоніях та СІЗО кількість в’язнів скоротилась до історичного мінімуму — 308 тисяч осіб. У слідчих ізоляторах зараз перебуває лише 89 тисяч осіб. Чимало вʼязнів поїхали на війну в Україну.