Один із перших висадився в Крим. На честь воїна “Артану” відкрили меморіальну дошку в Києві

Меморіальну дошку відкрили 22 грудня на вулиці Івасюка, 4 а. Вшанувати пам’ять захисника прийшли рідні, побратими, мешканці міста та його маленький онук Михайлик.

Саме на честь онука, якого він безмежно любив, Валерій вибрав свій позивний “Мішаня”. Заради його майбутнього, а також дітей і України, він без вагань став на захист держави одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії.

Валерій Нетудихатка був одним із тих, хто стояв біля створення спецпідрозділу “Артан”. Командир підрозділу Віктор “Титан” Торкотюк згадує його як надзвичайно витривалого й принципового воїна.

“Це була людина-кремінь. Він завжди сам просився на найскладніші операції, був взірцем для всіх хлопців”, – розповів командир.

На рахунку Валерія Нетудихатки десятки знищених окупантів, оборона Бахмута, рейди на окупований лівий берег Дніпра, чорноморські походи, висадки в Крим та інші засекречені місії. Його бойовий шлях став прикладом мужності, відданості та безумовної любові до України.

Побратими згадують Валерія як сильного й вольового воїна. Він мав великий авторитет у підрозділі, а спілкування з ним завжди було щирим.

“Я пам’ятаю першу зустріч з ним. Попри свій вік, у нього була моральна, фізична і психологічна витривалість, а це для нас взірець для всіх молодих хлопців. Це людина мега порядна”, – розповідає Торкотюк.

Найдраматичніший спогад командира – про участь Валерія в операції на Кримському напрямку. Після одного з важких виходів, коли група потрапила під обстріл і мала поранених, “Мішаню” призначили старшим групи. Ця операція мала виняткове значення, адже на територію окупованого Криму під час повномасштабки висаджувались одиниці.

“Він як командир став першим. Він сідав в човен і рухався 200 кілометрів під обстрілами, під гелікоптерами. Евакуації практично не було. А це ніч, море, і треба висадитися, виконати завдання і повернутися. Він вів за собою групу і висадився першим”, – описує події Торкотюк.

На березі бійці потрапили в пастку, проте командир групи до останнього залишався на зв’язку. За словами “Титана”, останні слова у рації були запевненням, що група висадиться і знову зробить те, що було їхнім завданням.

“Він загинув як Герой”, – каже Торкотюк.

Тіло воїна вдалося повернути лише через два місяці після загибелі. Валерію “Мішані” Нетудихатці було 54 роки.