Геополітичний контекст війни. Індія закупила військової техніки у США, а Китай продав зброю Пакистану, — Bloomberg

Про це пише Bloomberg.

Світ стоїть перед загрозою нового фронту після ночі інтенсивних бойових дій між Індією та Пакистаном. Це давній конфлікт, який розгортається в умовах зміненого світового порядку.

Індійські ракети вдарили по дев’яти терористичних таборах у Пакистані у відповідь на масове вбивство 26 цивільних у районі Пахалґам у Кашмірі минулого місяця, хоча Пакистан заперечує будь-яку причетність.

«Наші дії були цілеспрямованими, виваженими та такими, що не спрямовані на ескалацію», — заявив уряд Індії пізно ввечері у вівторок, підкресливши, що жодні пакистанські військові об’єкти не стали мішенню операції «Сіндур».

Після ударів Індії на кордоні розпочалась артилерійська перестрілка, а прем’єр-міністр Пакистану Шахбаз Шаріф заявив у соціальних мережах, що його країна «рішуче відповість» на ці «боягузливі атаки». Міністр оборони Пакистану Хаваджа Асіф в інтерв’ю Bloomberg TV у середу вранці заявив, що Пакистан збив індійські літаки. Станом на 8:30 ранку за часом Делі уряд Індії ще не прокоментував це.

Попри нічні удари у відповідь, обидві країни заявляють, що не прагнуть до ескалації. Це також побажання друзів і партнерів обох держав.

«Вони воюють вже давно», — сказав президент США Дональд Трамп під час не пов’язаної з цим пресконференції минулої ночі. «Я просто сподіваюся, що все це дуже швидко завершиться».

На тлі новин очікується вплив на індійський фондовий ринок і валюту. Вже зранку середи кілька аеропортів на півночі країни було закрито з міркувань безпеки.

Попри те, що ці дві ядерні держави вже вели три війни, у більш нещодавніх конфліктах (2001, 2016, 2019) обидві сторони зрештою вдавалися до деескалації, не доводячи ситуацію до повномасштабної війни.

Однак цього разу деякі важливі відмінності можуть вплинути на подальший розвиток подій — зокрема, характер терористичної атаки та потенційна роль Китаю і США.

Теракт 22 квітня був спрямований проти цивільних, особливо індуїстів, у час, коли охоплений конфліктами гімалайський штат Джамму і Кашмір почав демонструвати ознаки економічного відновлення. Напад стався під час першого візиту віцепрезидента США Джей Ді Венса до Індії, метою якого було зміцнення стратегічного партнерства між двома країнами. У відповідь Індія вперше призупинила дію договору про розподіл гімалайських вод і в понеділок Пакистан звинуватив її у блокуванні річкового потоку.

У тижні перед нападом пакистанський військовий істеблішмент, особливо начальник армії генерал Асим Мунір, зайняв жорсткішу позицію, використовуючи провокаційні заяви для підняття популярності на тлі економічної кризи та зменшення значення Пакистану для Заходу після виходу США з Афганістану.

Тим часом Китай інвестував понад $55 мільярдів у економічний коридор із Пакистаном — одну зі своїх найамбітніших ініціатив в межах «Поясу і шляху», особливо з огляду на складні прикордонні й торговельні відносини з Індією. Після нападу в Пахалґамі Пекін закликав Пакистан і Індію до стриманості, хоча й заявив, що залишається «залізним другом і всепогодним стратегічним партнером Пакистану» та «повністю розуміє законні безпекові занепокоєння Пакистану».

Найважливіше — ці напруження виникають на фоні перемовин Індії зі США про торгівельну угоду, яка дозволила б їй зберегти доступ на американський ринок, паралельно отримуючи вигоду від переорієнтації світових ланцюгів постачання через торгову війну між США та Китаєм.

Отже, хоча конфлікт між Індією та Пакистаном такий же давній, як і самі ці країни, й попри наявний потенціал до деескалації, нині його слід розглядати в новому геополітичному контексті — коли дві найбільші економіки світу ведуть нову холодну війну та мають глибші, ніж будь-коли, інтереси в Південній Азії.