Під обстрілами та на межі голодної смерті: у Демидові під окупацієї місяць жили 350 тварин та працівники зоопарку “12 місяців”

Зоопарк 12 місяців в Демидові, що на Київщині був під окупацією місяць. Там проживають 350 тварин, і всі вони опинилися на межі голодної смерті, окупанти не давали змоги навіть привезти звірям їжу. Крім того, зоопарк обстрілювали, загарбники навіть заганяли на територію свою техніку і влаштовували там табір. Про це йшлося в сюжеті програми “Київ. Newsroom” на телеканалі “Київ”.

До війни зоопарк “12 місяців” називали місцем щасливих тварин. Адже тут навіть дикі звірі почувалися наче вдома, завжди ситі та доглянуті. Проте так було до приходу окупантів, які на початку березня зайшли у Демидів.

“Були випадки, коли піднімалися гвинтокрили роійські, зупинялися над зоопарком і наносили ракетні удари по мосту, нашим частинам, які контролювали міст і не давали рухатися до Києва”, – розповів власник зоопарку Михайло Пінчук.

Але зоопарк вистояв, хоч прильоти снарядів були зовсім поруч і посікли лише паркан. Проте рашисти залишили зоопарк без світла та газу, тут був нестерпний для теплолюбних тварин холод. І щоб мавпи не замерзли насмерть їх спершу переселили до бегемота. Адже те приміщення опалювали твердопаливним котлом, але життя в маленьких дерев’яних ящиках стало справжнім випробуванням для непосидючих тварин і терпіти довелося понад три тижні.

“Коли ми приїхали черезх декілька годин після того, як росіяни пішли. То ми взяли усіх приматів, довго не думаючи, просто посадили їх у вантажівку та відправили до зоопарків у західну частину України. Нам не було коли чекати, щоб увімкнули газ та електрику і ми змогли їх влаштувати у нашому зоопарку”, – каже Михайло Пінчук.

За його словами, вивезли усіх, окрім сімейства макак, бо вони стійкі до холоду. Також вдома залишився і Джон, адже 18 – ти річного шимпанзе не ризикнули випробовувати довгою дорогою. До того ж він показав характер і мужньо зміг стерпіти все.

“Нашого нещасного друга Джона довелося закрити у його маленьку клітку і там ми вже хитрощами змогли тримати температуру. Адже кімнату 5 кв.м. значно легше нагрівати”, – пояснив власник.

Щоправда за час окупації Джон дуже скучив за людьми та мультиками, які полюбляв дивитися до війни.

У зоопарку під час постійних вибухів працвники ставали зоопсихологами. Адже носоріг Арчібальд від вибухів дуже лютував і трощив усе навколо. Працівники вже не знали, як заспокоїти величезну тварину аби він випадково не травмувався, бо голову сімейства жирафів не вберегли. Одного разу Микола Степанович так налякався обстрілів, що підслизнувся і упав. Зазвичай для жирафів це означає смерть, але він самотужки піднявся на копита і лише трохи подряпався.

“Ветлікар його оглянув, сказав, що все пройшло вдало, приземлення пройшло вдало і ніяких таких сильних ушкоджень він не отримав”, – зазначив завідувач відділу копитних у зоопарку Сергій.

За словами власника, коли розпочалася війна, у зоопарку залишалося всього семеро доглядачів на 350 тварин. Сергій вже майже два місяці поруч зі своїми вихованцями. Каже, коли бомбили і обстрілювали було лячно не за власне життя, а за тварин – вони страждали і гинули мовчки. Адже їжі не вистачало катастрофічно. Волонтери ризикуючи життям могли прорватися через окупантів десь раз на три дні і в середньому проносили якихось 10 кілограм харчів і цього було дуже мало. Найважче було хижакам, ці тварини звикли до гарного м’ясного раціону.

“Спершу згодував те, що швидко псується, а потім вже ці куски м’яса, це все розділялось, що і як кому давати. Давалося не всім, давалося через день, ну так щоб нагодувати і день не годувати. Всім була якась, їжа, схудли, дехто значно схуд, тому що вони звикли їсти зовсім по іншому”, – згадує Сергій.

Проте не зважаючи на старання працівників, війна забрала життя багатьох мешканців зоопарку. Але тварини гинули не від голоду, а від сильного стресу. Маленький капуцин так нервувався, що поранився об клітку, врятувати мавпочку не змогли.

“Вони не звикли, що скрізь все літає і вибухає. Дехто загинув від інфаркту чи інсульту. Інші почали бігати від нервів по вольєрах і просто самі себе покалічили”, – пояснив власник.

Проте на 20 день війни сталося диво – народилося зебреня. Назвали дитинча дуже просто – малий ЗЕ. Воно дуже міцненьке, але водночас і дуже лякливе, тому постійно ховається біля мами.

Наразі «12 місяців» відвідувачів не приймає, у зоопарку ще оговтуються від пережитого терору, і відчинити двері планують десь у травні. Приматів, що поїхали на відпочинок, до відкриття теж обіцяють повернути в родину.

Фото: скріншоти