Податкова прірва: чому США залишають Україну позаду

Володимир Клименко, голова наглядової ради “Укрінком”.

США будують фіскальну архітектуру на принципі довіри. Закон про зниження податків і створення робочих місць (Tax Cuts and Jobs Act) 2017 року хоч і викликав дискусії, однак зробив систему зрозумілішою й стабільнішою для бізнесу та домогосподарств. Судова незалежність і чіткі механізми врегулювання спорів додають цій системі стійкості. Платник податків знає: завтра не буде фіскального сюрпризу.

На цьому тлі українська система нагадує зону турбулентності. Війна змусила уряд ухвалити екстрені заходи: новий військовий збір, рекордний податок на прибуток банків. Але навіть якщо їхня мотивація — національна безпека, спосіб реалізації — без попередження, без адаптації — підірвав довіру. Бізнес і громадяни, виснажені нестабільністю, починають сприймати податкову систему як загрозу, а не як соціальний контракт.

Американська модель — це система стимулів. Дослідження й інновації отримують податкові кредити, що сягають сотень тисяч доларів. Механізми амортизації та списання витрат відкривають простір для підприємництва. Податки тут — не лише джерело надходжень, а й важіль розвитку.

В Україні — інша картина. Податкові пільги для IT-сектору нівелюються загальним фіскальним тиском. Підприємці стикаються з процедурною плутаниною, недосконалим цифровим середовищем, непередбачуваними інтерпретаціями з боку податкових органів. Результат — інвестиційна обережність, а подекуди й відтік бізнесу.

Навіть цифрові рішення мають значення. У США платники користуються зручними сервісами — від TurboTax до повністю автоматизованих бухгалтерських систем. Це — не розкіш, а стандарт. В Україні — папери, черги, “людський фактор” і затримки. Система сприймається як каральна, а не сервісна.

Справжній податковий баланс — не лише у ставках, а в справедливості. США пропонують прогресивну модель: заможні платять більше, а малозабезпечені отримують підтримку, зокрема через податкові кредити. В Україні єдина ставка виглядає рівною лише на папері. У реальності вона гнітить тих, хто має менше, тоді як великі гравці знаходять лазівки.

Податкова система може бути стабілізатором у кризу — або її прискорювачем. У США, попри політичні дебати, фіскальне середовище лишається прогнозованим. В Україні — навпаки: нові обтяження накладаються на систему, яка вже кульгає. Це — шлях до затягування відновлення і втрати інвестиційного імпульсу.

Майбутнє України залежить від здатності перетворити фіскальну систему на інструмент розвитку, а не виживання. Це потребує цифровізації, дерегуляції, підвищення прозорості та зміни самого підходу — від репресивного до партнерського. Бо в протилежному випадку податки залишатимуться прірвою, яка віддаляє нас від модернізованого світу.