Помер угорський кінорежисер Бела Тарр, майстер авторського кіно

Про це стало відомо угорському медіа Index з оточення митця.

“З глибоким сумом повідомляємо, що сьогодні на світанку, після тривалої і важкої хвороби, помер кінорежисер Бела Тарр. Родина у скорботі просить пресу та громадськість про розуміння і прохання не звертатися до них з по коментарі в ці важкі дні”, – йдеться в повідомленні Асоціації угорських кіномистецтв.

Його фільми показували на фестивалях, зокрема, у Франції, Італії, Ізраїлі, Канаді та США. У травні 2007 року на Каннському фестивалі він брав участь в офіційному конкурсі з фільмом “Людина з Лондона”, знятим за романом Жоржа Сіменона.

Тарр добровільно відмовився від знімання стрічок після “Туринського коня” у 2011 році. Тоді Тарр виграв Срібного ведмедя на Берлінському міжнародному кінофестивалі.

Всі фільми після 1985 року були зняті за сценаріями письменника Ласло Краснагоркаї, який цьогоріч став лавреатом Нобелівської премії. Найвідоміша робота Тарра – семигодинний чорно-білий фільм “Сатанинське танго”, знятий на основі однойменного роману письменника. Картина отримала “Золотого ведмедя” на Берлінському кінофестивалі.

Тарр почав займатися кіномистецтвом зі шкільних років, а його батько Бела Тарр-старший, був сценографом, зокрема в Угорській державній опері.

Свій перший фільм – двадцятихвилинну документальну стрічку про ромську трудову бригаду, яка пише лист про безробіття керівнику соціалістичної партії Угорщини Яношу Кадару – привернув увагу провідної угорської кіноінституції Студії Бели Балаша. Уряд негативно відреагував на документальний фільм, тому Тарру не вдалося вступити до університету.

З 1977 року він навчався у Будапештському коледжу театрального та кіномистецтва на режисерській спеціальності. У 1981–1990 роках був режисером Mafilm, а в 1981 році разом з іншими режисерами заснував студію Társulás, яка проіснувала чотири роки.

У 22 роки він зняв свій перший повнометражний фільм “Сімейне гніздо”. Він вирішив зняти документально-ігровий фільм з аматорами, на реальних локаціях, з імпровізованими діалогами.