Путін грає на неприязні Трампа до Зеленського, його стратегія стає все більш очевидною — The Sunday Times

Російський диктатор Володимир Путін має намір досягти своїх цілей, використовуючи одержимість президента США Дональда Трампа виглядати майстром укладання угод.

Про це пише оглядач Марк Галеотті для The Sunday Times, аналізуючи можливу тактику Путіна щодо Трампа.

Як зазначає автор публікації, Путін запропонував американському лідеру приєднатися до нього в клубі сильних світу цього. Чи то заохочення планів Трампа щодо Гренландії, чи то неявне надання йому вільного доступу до ресурсів України, стратегія Путіна і його кінцева мета стають дедалі очевиднішими, підкреслює Галеотті.

На думку оглядача, стратегія Путіна полягає в тому, щоб запропонувати президенту США те, чого він хоче найбільше. Російський диктатор знає, як маніпулювати людьми й, крім лестощів, пропонує Трампу можливість потурати своїм інстинктам — не лише побачити себе в ролі найбільшого перемовника, а й використовувати статус наддержави, щоб змінити світ на власний розсуд.

Так, Путін назвав «серйозними» плани Трампа щодо Гренландії й заявив, що такі задуми американців «мають глибоке історичне коріння». Таким чином, пише Галеотті, він одночасно заохотив амбіції Трампа і дав зрозуміти, що Москва залишиться осторонь, у разі, якщо США зроблять відповідні кроки.

Путін також підтримує і використовує у своїх інтересах бачення Трампом себе як генерального директора USA Inc, що сприймає геополітику просто як засіб національного збагачення, зазначає Галеотті.

Оглядач вказує, що Вашингтон посилив тиск на Україну, вимагаючи підписати угоду щодо ресурсів, умови якої не відрізняються від колоніальних. Київ розсерджений, але Москва заспокоює американців, зокрема, характеризуючи угоду як розплату «за надані послуги». Тим часом обговорюється перспектива повернення нафтогазових компаній США в Росію.

Аналізуючи переговорну стратегію Путіна, Марк Галеотті підкреслює, що вона будується довкола трьох напрямів, і кожен з них враховує особисті нахили американського лідера. Так, Москва сигналізує про готовність продовжувати мирний процес, який був ініційований Трампом, однак вимагає поступок буквально на кожному кроці. І у президента США, який не бажає визнавати, що його заяви про спроможність швидко зупинити війну РФ проти України були порожніми словами, є стимул підігравати Кремлю.

По-друге, пише Галеотті, Путін грає на неприязні Трампа до українського лідера Володимира Зеленського та їхній вірі в те, що Україну слід розглядати як підпорядковану країну, а не як суверенну, і активи якої мають бути розділені між ними.

«По суті, Путін пропонує Трампу надра України в обмін на частку її території й право голосу в її управлінні», — пише автор статті.

Це штовхає Зеленського в обійми Європи, але також дає Путіну можливість експлуатувати недовіру Трампа до Європейського Союзу.

Галеотті також підкреслює, що Путін зберігає свою максималістську мету — підпорядкувати Україну Москві. Залишається незрозумілим, наскільки диктатор готовий іти на компроміс, але як констатує оглядач, він і сам може цього не знати.

Якщо мирні переговори проваляться, Кремль спробує зробити все так, щоб у цьому звинуватили когось іншого — Зеленського або ЄС. Трамп, обурений на будь-кого з них за зрив його мирної ініціативи, був би Путіну майже так само корисним, як і успішна угода, резюмує Галеотті.