Путін відрізав Росію від Заходу, і навіть Трамп не допоможе — The New York Times

Про це пише професор історії Майкл Кіммедж з Католицького університету Америки у колонці для «The New York Times».

Кіммедж зазначає, що Путін сподівався на роз’єднання Заходу через внутрішні розбіжності та поразки в інших конфліктах, що мало б дозволити Росії легко перемогти в Україні. Проте, ця ставка не виправдала себе. Усередині Росії Захід демонізували, а росіян заохочували об’єднуватися навколо Путіна у боротьбі проти Європи та США. Водночас за кордоном Росія прагнула розділити Захід та відколоти від проукраїнської коаліції тих, хто сумнівався. У цьому контексті перемога Дональда Трампа на президентських виборах у листопаді 2024 року мала стати переломним моментом, що призвів би до розколу Заходу та залишення України на поталу Росії.

Проте, зауважує професор, Трамп охолов до свого російського колеги, нещодавно назвавши його «божевільним». Кіммедж вважає, що Трамп може й надалі керуватись своїм бажанням вести бізнес із Путіним, але не зможе віддати йому ані Україну, ані Захід.

«Жорсткі факти це забороняють. Жорстока війна Росії шокувала й налякала Захід, змусивши його об’єднатися для стримування і остаточно налаштувала Європу проти Росії. Ці події, далеко не тривіальні чи тимчасові, обмежать перспективи безпеки та добробуту Росії на десятиліття вперед», — зазначив професор.

Кіммедж додає, що Росія завжди потребувала Заходу й отримувала вигоду від контактів із ним, але через війну Путін втратив це назавжди.

Відносини Путіна із Заходом ніколи не були надто доброзичливими. Одержимий уявними невдачами 1990-х років, він категорично прагнув не допустити розширення НАТО, замість того, щоб вести переговори про розумний комплекс вимог щодо баз, розміщення військ і ракетного озброєння. Не досягнувши робочих відносин із НАТО, Путін дозволив своїм страхам щодо незалежності України розростися. Це призвело у 2014 році до окупації Криму та вторгнення на схід України. Вісім років потому його прагнення домінувати над Україною вибухнуло війною, що зрештою спричинило найбільший розрив із Заходом у сучасній історії Росії.

Водночас Кіммедж вважає, що стверджувати, що Путін прагнув розірвати відносини Росії із Заходом, було б неправильно. «Він хотів переорієнтувати його на свою користь, відновити російську роль у європейських справах через ослаблення Заходу. Якби Росія швидко виграла війну у 2022 році, Путін міг би отримати бажане. Росія могла б утвердитися у Східній Європі. Закляклий у страху Захід міг би визнати міць Росії і послабити альянс НАТО. Сусідні країни у паніці могли б відійти від НАТО чи Євросоюзу, намагаючись здобути прихильність Москви. Трансатлантичні відносини, опора Заходу, могли б розколотися», — додав професор.

Проте, нічого з цього не сталося. Натомість, Путін зробив для своєї країни щось значно гірше, ніж розпочати програшну й безнадійну війну: він змусив Європу організуватися як військову противагу Росії, зазначив Кіммедж.

Німеччина швидко переозброюється; нові моделі співпраці поширюються по всій Європі; Фінляндія та Швеція приєдналися до НАТО, а вихід Великої Британії з ЄС відійшов на другий план. «Збираються величезні ресурси, щоб не допустити Росію до Європи. Єдиним шляхом Росії до майбутнього партнерства з Європою є припинення війни на умовах України, чого Путін не зробить», — вважає професор.

Кіммедж зазначив, що глава Кремля навіть примудрився віддалити від себе американського президента-русофіла, адже Трампу не вдалося повернути Росію до «Групи семи» — з якої Росію виключили у 2014 році — чи інтегрувати її у звичайні процедури європейської дипломатії.

«Коли Трамп повернувся до влади, він, здається, не усвідомлював, що Путін втратив, розпочавши війну. Росія більше не має впливу в Україні чи в Європі й не має достатньо сил, щоб завоювати першу, не кажучи вже про другу. Путін вигнав себе з Європи. Трамп, навіть якби й захотів, не зможе врятувати Росію від її ізоляції», — додає Кіммедж. На його думку, для Москви це тяжка поразка, для подолання якої можуть знадобитися покоління.