П’ятьом російським добровольцям, які мали конфлікти з командирами, погрожували депортацією в міграційному центрі — Kyiv Independent

Про це йдеться в матеріалі Kyiv Independent.

Зокрема, журналісти розповідають історію Ігоря Бойченка — етнічного українця, який народився в Узбекистані, але мав громадянство росії і жив у Сибіру. За його словами, він висловлював проукраїнську позицію, за що йому «неодноразово погрожували, що мене видадуть ФСБ».

У вересні 2023 року переплив річку, подолав мінне поле й зрештою потрапив до прикордонного села Огірцеве в Харківській області, де йому допомогли місцеві, перш ніж його затримали правоохоронці. Згодом підписав контракт з українською армією і став воювати снайпером на війні проти рф.

Як стверджував він сам, він хотів приєднатися до української бригади, але натомість його направили до легіону «Свобода росії».

Бойченко — один із п’яти російських добровольців, які заявили, що командири затримали їх і понад місяць тримали разом у підвалі. Там їх, мовляв, змусили підписати документи про розірвання їхніх військових контрактів, які давали їм легальне право на перебування в країні. Після цього їх передали міграційним службам України, які розмістили їх в окремих камерах.

За їхніми словами, їх майже сім місяців утримували в центрі тимчасового тримання мігрантів на півдні Миколаївської області. За цей час у них закінчився 90-денний термін для легалізації статусу після закінчення терміну дії контрактів, що перевело їх у статус нелегальних мігрантів.

Торік у середині листопада їх таки звільнили: суд скасував постанову про примусову депортацію одного із чоловіків, що, вочевидь, спонукало міграційну службу звільнити з-під варти й інших, пише Kyiv Independent. Попри це, вони перебувають у юридичній невизначеності, адже їхні документи лишаються в їхніх колишніх підрозділах, і вони не можуть легалізуватися в Україні.

Як пишуть журналісти, всі п’ятеро, ймовірно, мали конфлікти зі своїми командирами. Так, Бойченко мав суперечку зі своїм командиром щодо його фізичної здатності виконувати накази. Він розповів, що через защемлений нерв йому навіть робили операцію, після якої на початку вересня 2024 року він повернувся на свою базу.

Однак у грудні 2024 року командування частини хотіло залучити його до бойових дій, але Бойченко сказав, що не придатний до цього. Того самого дня офіцер наказав йому заповнити форму заяви про розірвання контракту, залишивши дату порожньою. За кілька місяців, у березні 2025 року, за наказом командира Ігоря Попадюка товариші по службі затримали Бойченка на базі й вилучили його телефон.

«Мене затримали без жодних пояснень, без жодних звинувачень проти мене і без жодного слова про мою нібито провину. Це було чисте беззаконня», — сказав військовий.

Ще один із добровольців — Ердем Тікеєв, із позивним Шаман, був одним із тих, кого затримали разом із Бойченком. Він вступив до лав української армії добровольцем у 2014 році, а після початку повномасштабної війни записався до легіону «Свобода росії». Згодом його також призначили командиром нового підрозділу добровольців із корінних народів росії — «Номад».

Тікеєв також мав конфлікт із керівництвом: за словами солдатів, які розмовляли з Kyiv Independent, суперечка виникла через звинувачення проти Тікеєва у вживанні наркотиків і порушенні дисципліни.

На початку квітня колишня партнерка Тікєєва, Наталія Градова, отримала від нього повідомлення, у якому він стверджував, що його «викрало командування» й погрожує видачею росії.

Ще один російський доброволець, чоловік, відомий під позивним Віт, опинився під вартою в Миколаєві після того, як загострена травма нібито завадила йому взяти участь у місії, що його командир вважав відмовою від виконання завдання.

Перебуваючи в міграційному центрі, п’ятеро російських добровольців непокоїлися, що їх можуть додати до списків для обміну полоненими. За словами Бойченка, охоронці казали, що їх нібито розглядають для обміну з росією.