Режисера вистави “Троянство” у Театрі Франка звинуватили у плагіаті через хромакей

Незалежна театральна продюсерка та засновниця KЇ Platforma Крістіна Кісєльовайте написала на платформі Threads про плагіат у новій виставі “Троянство” Давида Петросяна.

За її словами, робота схожа на виставу Базельського театру “Хроніки Марса”, прем’єра якої відбулася у 2024 році в Theater Basel. Зокрема, вона звернула увагу на подібність через використання технології хромакей.

“Дуже набридло, що в українському театрі ми звикли “доношувати за Європою”. Хочеться трохи відкривати очі глядачам, що театрбум – це штучна і не оригінальна історія”, – написала Крістіна Кісєльовайте.

У відповідь Давид Петросян опублікував світлини з вистав європейських театрів, де також використовували хромакей.

“Коли ми говоримо про меншовартість саме українців, які ніби нічого без Європи придумати не можемо і не здатні то варто проговорити це питання в контексті світового театру, який поза контекстом нашого театру існує в площині власного задуму, який не застрахований від схожих візуальних рішень та навіть схожих по задуму сценічної мови”, – написав режисер.

Він додав, що театральна мова кожної вистави з’являється завдяки “пошуку засобів, спогляданню інших вистав колег, іронії чи цитати, іноді відвертому заграванню з чужою виставою чи навіть безліччю вистав”. Петросян навів як приклад виставу “Кассандра” за твором Лесі Українки, у якій використав за основу простору драбину. Після постановки він побачив схожі художні прийоми в інших виставах.

На думку режисера, подібне питання можна порушити до будь-якої його вистави, яка йому “може здаватись оригінальною, а в основі бути черговим створенням велисопеда”.

“Тому можна сказати, що не я підсидів марсіан з іншої вистави, а це всі режисери, використовуючи цей хід, роблять омаж до кіно і хромакею”, – підсумував він.

Вистава “Троянство” створена за текстом драматурга та співзасновника “Театру ветеранів” Максима Курочкіна. Робота пропонує сучасне осмислення героїзму та колективної пам’яті.

Дія п’єси розгортається напередодні повномасштабного вторгнення. Сценаристу замовляють осучаснити “Енеїду”. Він переосмислювати міф та намагається дати голос тим, хто залишився поза увагою і не потрапив на сторінки відомих поем Вергілія і Котляревського.