Російська нафта застрягла в морі на танкерах через відмову індійських НПЗ від закупівель

Про це повідомило агентство Bloomberg.

За даними моніторингу, обсяг російської нафти, що фактично «застрягла» на суднах у морі, стабілізувався на рівні близько 140 мільйонів барелів.

Хоча цей показник дещо нижчий за попередні пікові прогнози, динаміка накопичення залишається загрозливою для Москви — лише з кінця серпня до загальної кількості додалося близько 60 мільйонів барелів.

Постачання в індійські порти впали до мінімуму за останні три роки, склавши близько 1,12 мільйона барелів на добу протягом січня, що свідчить про глибоку системну кризу збуту російської нафти марки Urals.

Ситуацію суттєво ускладнила жорстка реакція європейських країн на діяльність «тіньового флоту» РФ. Зокрема, 22 січня 2026 року Військово-морські сили Франції затримали в Середземному морі танкер Grinch, який вийшов із Мурманська з вантажем російської нафти.

Судно було перехоплено через використання підроблених документів та прапора, а його капітана, громадянина Індії, заарештувала прокуратура Марселя. Цей інцидент викликав ланцюгову реакцію: одразу після затримання Grinch ще два російські танкери, Huihai Pacific та Adonia, терміново розвернулися та взяли курс назад до арктичних портів РФ, побоюючись аналогічного арешту.

Індійські державні та приватні нафтопереробники, такі як Indian Oil Corp та Reliance, наразі активно змінюють стратегію закупівель, заміщуючи російську нафту поставками з Бразилії, Колумбії, ОАЕ та Західної Африки. Це відбувається на тлі санкцій США проти провідних російських виробників — «Роснефті» та «Лукойла».

Російські експортери намагаються використовувати плавучі сховища в Індонезії для тимчасового зберігання нафти, проте це лише частково вирішує проблему критичного надлишку сировини, яка не знаходить кінцевого споживача.

Експерти зазначають, що падіння експорту до Індії вже відобразилося на доходах російського бюджету, який на початку 2026 року стикнувся з високою інфляцією та дефіцитом.

Водночас зростання постачань до Китаю не змогло компенсувати втрату індійського ринку, оскільки китайські покупці, користуючись скрутним становищем Москви, вимагають дедалі більших дисконтів. Таким чином, посилення морського контролю та санкційного тиску з боку ЄС і Великої Британії стає ефективним інструментом обмеження ресурсів Росії для ведення війни.