Селера проти сєльдєрєя. Як правильно називати овочі українською

Говоримо не кальковано свьокла, а буряк. Слово прийшло, найімовірніше, через посередництво польської із середньолатинської або італійської мови.

 Надзвичайно цікавими є варіанти найменування листя буряка, українці з різних регіонів кажуть ботвина, ботва, гичка, бадилля. Словники фіксують:

 ботвина – стебла і листя коренеплідних рослин. Ця лексема має ще праіндоєвропейське походження, у корені закладене значення “рости” (Завдяки високому вмісту клітковини буряк позитивно впливає на роботу серцево-судинної системи).

У солов’їній немає жодної фасолі, правильно – квасоля. Назву цієї рослини ми запозичили із середньоверхньонімецької, але тут проглядається ще грецьке й латинське коріння, тому можна сміливо говорити про середземноморське походження слова (На планеті існує близько 30 тисяч сортів квасолі, ця рослина зустрічається в кухнях усіх народів).

Також в українців є лук лише для стрільби, а от у борщ ми додаємо цибулю. Латинська мова дала життя цьому найменуванню, потім воно потрапило до німецької, а вже згодом через польське посередництво примандрувало в українську (У народі вірять: якщо цибуля рясно вкрита лушпинням, то зима буде холодною).

Восени освічені носії солов’їної збирають не тикву, а гарбузи. Слово є запозиченим з тюркських мов, його буквальний

 переклад – ослячий огірок. Звернімо увагу на наголос у множині: правильно говорити не гарбУзи, а гарбузИ. (Через низьку калорійність гарбуз вважають ідеальним дієтичним продуктом, у ньому нема крохмалю, холестерину та трансжирів, мало цукру).

Далі – чи не найпопулярніша калька – сєльдєрєй. Дворічну овочеву городню рослину, коріння і листя якої використовують як ароматичну приправу для страв, правильно називати селерою (Селера – універсальний продукт, її можна тушкувати, запікати відварювати, готувати на пару, а також маринувати, переробляти на сік чи смузі).

Тепер переходимо до видів капусти, у назвах яких ховається ох як багато помилок. Перший камінь спотикання – цвітна капуста, яку на багатьох кулінарних сайтах хибно іменують кольоровою. “Цвітна капуста” говорити можна і навіть потрібно, бо маємо вказівку не на колір рослини, а на її цвіт. До речі, українська ще пропонує варіанти квітна капуста (від лексем квітка, квітнути) та кучерява капуста (тут є відсилка до форми плоду). Зважаймо, що слово “цвітна” пишемо через літеру І, жодної Є не повинно з’явитися (Щоб отримати більше вітамінів і корисних речовин від цвітної капусти, радять їсти цей продукт сирим).

Броколі й брюссельська капуста різняться не лише за зовнішнім виглядом і смаком, а ще й за написанням. У слові

 “броколі” подовження не відбувається, буде одна літера К, а от “брюссельська” відтворимо з двома С, адже це похідне від назви міста Брюссель, у якій фіксують дві С (Броколі, приготована на пару й полита оливковою олією чи йогуртом, є повноцінною окремою стравою; З одного куща брюссельської капусти за раз можна зібрати до 15 невеликих качанчиків).

Правильно говорити пекінська капуста, а не пекинська. На допомогу приходить назва міста Пекін, у якому фіксуємо букву І, або можемо підтягнути “правило дев’ятки”: у словах іншомовного походження після д,т,з,с,ц,ч,ш,ж,р (Де ти з’їси цю чашу жиру?), якщо далі стоїть приголосна, з’явиться літера И. Бачимо, що буква К (пекінська) не входить до цього правила, значить, буде І (За вмістом поживних речовин пекінська капуста в 2 рази переважає білокачанну). 

Наостанок трішки про узагальнювані слова. Городні плоди та зелень, які є харчовими продуктами, українці іменують городиною. Походження дуже просте: те, що виростили на городі. Також у наших предків була садовина – плоди садових дерев; фрукти; або загалом садові дерева. Цю лексему репресували й витіснили з мови, але її таки встиг зафіксувати у своєму словнику Борис Грінченко, тому на часі повернути назву до загального вжитку.

Отож продовжуйте боротися за існування українського слова і не забувайте: варто збагачувати не лише свій організм вітамінами, а й дбати про наповнення словникового запасу. 

Фото: pexels/КИЇВ24