США діляться розвідкою з хунтою в Малі, яка співпрацювала з «вагнерівцями» — WP

Про це пише Washington Post із посиланням на трьох чинних та колишніх американських чиновників, обізнаних із ситуацією.

Вашингтон значною мірою ігнорував хунту в Малі з моменту, коли та захопила владу у країні. Окрім того, США ввели санкції проти кількох високопоставлених малійських офіцерів за співпрацю з найманцями з російської ПВК «Вагнер», яку звинуватили у серйозних порушеннях прав людини.

Та, за словами співрозмовника WP, за часів адміністрації Дональда Трампа формується новий підхід.

«Адміністрація чітко дає зрозуміти: ми не вважаємо, що нам слід оцінювати, як ви прийшли до влади. Меседж такий: ми тут, якщо ви тут», — сказав один із колишніх американських чиновників.

Як писало AFP, улітку кілька високопоставлених американських діячів відвідали столиці Буркіна-Фасо, Малі та Нігеру — ці країни вже понад десять років борються за викорінення джихадистів, пов’язаних з «Аль-Каїдою» або угрупованням «Ісламська держава».

На початку липня Рудольф Аталлах, радник Трампа з питань безпеки та боротьби з тероризмом, відвідав Малі, щоб запропонувати «американське рішення» для боротьби з заворушеннями.

За даними WP, на приватних зустрічах Аталлах повідомив, що на столі переговорів є все: від обміну розвідувальними даними до американського обладнання та навчання малійських сил. Співрозмовники видання також стверджують, що ЦРУ вже отримало «більше свободи» для обміну інформацією з малійцями. А надані розвідувальні дані були використані під час ударів Малі.

Однак американські посадовці зазначили, що стратегія США все ще перебуває в процесі формування, оскільки адміністрація намагається з’ясувати, як діяти в умовах занепокоєння щодо дотримання прав людини з боку хунти, а також через ймовірність того, що вона може передати американську розвідінформацію Росії.

Як відомо, глава малійської хунти підтримує особистий зв’язок з главою Росії Владіміром Путіним, а у червні їздив до нього з офіційним візитом у Москву.

У 2021 році у Малі відбулися два військові перевороти, внаслідок яких до влади прийшла хунта на чолі з полковником Ассімом Ґоїтою, яку не визнала світова спільнота.

Спочатку лідери хунти користувалися підтримкою населення, що було втомлене від наростального екстремізму та розчарувалося у Франції. Та була колоніальним правителем Малі, а потім — партнером у сфері безпеки. Режим швидко вигнав французькі війська, запросив російських найманців з ПВК «Вагнер» і розпочав тактику «випаленої землі», щоб повернути контроль над територіями, захопленими екстремістами.

«Вагнерівці» забезпечували особисту охорону представників хунти, допомагали урядовій армії у бойових діях проти повстанців, а також брали участь у підготовці місцевих військових. Однак правозахисні організації, зокрема, Human Rights Watch, звинувачували «вагнерівців» у вбивствах мирних жителів та інших злочинах.

А тим часом повстанці лише зміцнили свої позиції: бойовики з угруповання JNIM, пов’язаного з «Аль-Каїдою» розширили свої територіальні та стратегічні амбіції по всій Західній Африці та тепер чинять тиск на уряд Малі, щоб той розпочав переговори. А сахельське відділення «Ісламської держави» консолідувало владу вздовж кордону Малі з Нігером, використовуючи його як плацдарм для ударів.

Аналітики вважають, що Сполучені Штати хочуть обміняти військову підтримку західноафриканських хунт, які борються з екстремістами, на вигідний доступ до величезних мінеральних багатств регіону.