США стягують на Близький Схід найбільше авіаційне угруповання з часів вторгнення в Ірак у 2003 році — The Wall Street Journal

Про це пише The Wall Street Journal.

Уряд США формує найбільше авіаційне угруповання з часів вторгнення в Ірак у 2003 році — десятки бойових та допоміжних літаків, включно з новітніми винищувачами п’ятого покоління, літаками управління та підтримки, а також два авіаносці попрямували до регіону, що значно розширює можливості американських збройних сил вести повітряну кампанію проти Ірану протягом тривалого часу.

За останні дні у напрямку Близького Сходу перекинули численні винищувачі F-35 та F-22, що є одними з найсучасніших бойових літаків у світі, здатними виконувати як повітряні бої, так і удари по наземних цілях. Такі літаки супроводжуються літаками управління ситуацією в повітрі та літаками радіоелектронної боротьби, що створює потужний комплекс повітряного контролю та потенційного ураження. Ця концентрація авіаційної сили створює передумови для ведення багато тижневої операції, якщо президент США схвалить відповідне рішення.

Одночасно у регіон спрямовується ще один авіаносець — крейсер із авіаносною групою на борту, який має на озброєнні не лише винищувачі, а й ударні літаки та платформи радіоелектронної боротьби, що значно посилює ударний потенціал Військово-морських сил США у Перській затоці та прилеглих водах. У поєднанні з уже присутніми засобами протиповітряної оборони та іншими військовими засобами це формує комплексну оборонно-ударну групу, здатну діяти незалежно протягом тривалого часу без додаткового підкріплення.

Американська адміністрація одночасно продовжує дипломатичні зусилля і веде непрямі переговори з Іраном щодо його ядерної та балістичної ракетної програм. За словами американських чиновників, президент Дональд Трамп був поінформований про різні можливі варіанти відповіді на дії Тегерана. Серед них — цілеспрямовані удари по окремих об’єктах, які пов’язані з ядерними чи ракетними можливостями Ірану, але також і радикальніші варіанти, включно з ударами по політичному чи військовому керівництву країни або навіть спробою вивести з ладу ключові елементи його оборонної інфраструктури. Втім остаточне рішення про застосування сили президент не прийняв, і адміністрація продовжує оцінювати ризики і можливі наслідки кожного сценарію.