США витісняє українську кукурудзу зі світових ринків – ЗМІ

Про це пише Latifundist.com.

Головна точка конкуренції — ЄС, що входить до топ-5 імпортерів для обох країн. Саме тут зміни найпомітніші: між сезонами 2023/24 і 2024/25 США наростили поставки на 6,5 млн т, тоді як Україна скоротила експорт на 7,5 млн т, говориться у публікації.

Основний приріст США забезпечили Південна Корея та ЄС (передусім Іспанія), а також нові для себе ринки — Єгипет, Туніс, Ізраїль і В’єтнам.

Як зазначила керівниця редакційного контенту та аналітики ASAP Agri Вікторія Блажко, для України динаміка виглядає майже дзеркальною: на більшості ринків прямої конкуренції, де США нарощували експорт кукурудзи, українські поставки скорочувалися.

Найбільш відчутно це проявилося в ЄС — насамперед в Італії, Нідерландах і Португалії. Навіть суттєве зростання експорту кукурудзи до Туреччини не змогло компенсувати втрати в Європі.

“Фактично Туреччина стала головним напрямком переорієнтації українських потоків кукурудзи. Окрім неї, Україні вдалося зберегти або частково посилити позиції лише на окремих ринках — в Іспанії, Південній Кореї, Вʼєтнамі та Ізраїлі”, — говорить Блажко.

У 2025–2026 роках США закріпили позиції на ключових ринках кукурудзи через торговельні угоди з фіксованими обсягами та зняттям бар’єрів. Японія погодилася закуповувати американську агропродукцію на $8 млрд щороку, Південна Корея більш ніж удвічі збільшила імпорт кукурудзи.

У Південно-Східній Азії США отримали безмитний доступ до Індонезії та домовленості про прямі закупівлі з Вʼєтнамом, Таїландом, Філіппінами, Бангладеш і Тайванем.

У ЄС рамкова угода про “збалансовану торгівлю” передбачає зняття нетарифних бар’єрів, що створює кращі умови для постачання кукурудзи й біоетанолу. Подібний ефект має угода з Великою Британією.

“Тобто частина приросту американського експорту кукурудзи базується не лише на ціновій конкурентності, а й на договірно закріпленій торговельній інфраструктурі”, – говориться у повідомоенні.

Саме це формує для США більш комфортне середовище на ринках ЄС, Південної Кореї, Вʼєтнаму, Індонезії, Близького Сходу та Південної Азії — там, де раніше системно працювала Україна, зазначає Блажко.

“І тому нинішній зсув виглядає вже не сезонним коливанням, а структурною зміною торгових потоків”, — додала вона.

Єдиний великий ринок, де Україна нині нарощує експорт кукурудзи й майже не стикається з прямою конкуренцією зі США, — це Туреччина. І визначальним чинником тут виступає не логістика й навіть не ціна, а жорстка регуляторна рамка.

Станом на кінець 2025 року в Туреччині схвалено 36 ГЕ-трейтів — тобто генетично інженерних подій (genetic events), конкретних модифікацій у кукурудзі та сої, дозволених до імпорту й використання.

Перелік не розширюється через політичні та регуляторні обмеження. Кожна партія проходить обов’язкове лабораторне тестування, і виявлення незатвердженого ГЕ-трейту означає автоматичне відхилення вантажу.

Теоретично Туреччина може імпортувати американську кукурудзу за умови, що вона не містить незатверджених генетично інженерних подій. Практично ж США майже не присутні на цьому ринку.

Причина — висока ймовірність наявності в американській кукурудзі ГЕ-трейтів, які не входять до турецького списку, а також ризик змішування різних гібридів у ланцюгу постачання, говориться у повідомленні.

“Сьогодні близько 75% імпорту кукурудзи Туреччиною забезпечує Україна. Саме тому турецький напрямок залишається ключовою опорою для українського експорту, і подальша динаміка поставок значною мірою залежатиме від попиту з цієї країни”, — підсумувала Блажко.