Стало відомо, про що говорили Трамп і Зеленський в Римі. Українська сторона вперше налаштована обережно оптимістично — The Economist

Про це пише The Economist.

Крихка впевненість України не пов’язана з вірою, що Трамп принесе вічний мир. Вона радше виникає з відчутної зміни настрою: здається, що американський президент нарешті розкусив Владіміра Путіна і, можливо, після місяців погроз і шантажу почав поважати свого українського колегу. Зустріч у Римі між Трампом і Володимиром Зеленським, організована французами, відбулася лише після того, як Зеленський отримав підтвердження в останню хвилину.

Українські джерела повідомляють, що Зеленський використав свої 15 хвилин, щоб донести просте повідомлення: Україна готова до безумовного припинення вогню, Росія — ні, і Трамп не повинен здаватися, адже лише він може принести мир. Допис Трампа у соцмережі після зустрічі натякає, що він почув меседж. Його публічна догана Путіну за те, що той його «тягнув за ніс», стала найрізкішою з усіх.

Російська реакція була слабкою. Американський чиновник повідомив, що Білий дім не вражений останньою пропозицією Путіна про триденне припинення вогню навколо Дня перемоги 9 травня. Цю ідею також відкинула прессекретарка Трампа Каролін Левітт у телекоментарі. Масований ракетний удар по Києву 24 квітня, під час якого північнокорейська ракета вбила щонайменше 12 людей, відверто розлютив президента.

«На початку процесу Трамп був дуже розчарований Зеленським», — каже джерело з американського боку. — «Тепер його розчарування перейшло на Путіна». Українці відкинули пропозицію обмеженого перемир’я. «Якщо Росія справді хоче миру, вона має припинити вогонь негайно», — написав міністр закордонних справ Андрій Сибіга в соціальних мережах. — «Навіщо чекати до 8 травня?»

Минулого тижня переговори в Лондоні, які мало хто вважав продуктивними — настільки, що Рубіо навіть їх проігнорував, — наблизили українських і західних технічних перемовників більше, ніж будь-коли. Формальні умови зародкового мирного плану Трампа, що просочилися в пресу, наразі здаються неприйнятними для українців. Вони включають юридичне визнання США анексії Криму Росією та зняття санкцій без чітких гарантій тривалого миру.

Але кулуарні переговори задовольнили українську сторону більше — зокрема, детальні обговорення західного контингенту безпеки в Україні на морі, у повітрі та навіть на суходолі, який, попри чутки, досі не знято з порядку денного. Було досягнуто загальної згоди та спільно напрацьовано контрпропозицію: відкласти територіальні переговори до припинення вогню й передбачити пункт про повернення санкцій у разі порушення Росією умов. Українці розуміють, що Трампу буде важко проштовхнути через Конгрес юридичне визнання Криму без їхньої згоди. Один західний чиновник висловив надію, що угоду про припинення вогню можуть укласти вже цього тижня.

Росія також дещо послабила свої «червоні лінії», публічно погодившись на прямі переговори з адміністрацією Зеленського, яку раніше зневажала як нелегітимну. Але в іншому її публічна позиція жорсткішала — вона повернулась до свого улюбленого інструменту: нескінченного обговорення «деталей». 28 квітня міністр закордонних справ Сєргєй Лавров заявив, що Росія вимагає повного визнання всіх анексованих територій, включаючи частини чотирьох областей, які вона навіть повністю не контролює. Також він згадав про потребу «демілітаризації» й «денацифікації» України — терміна, що майже зник із його риторики.

Ця жорстка риторика, ймовірно, свідчить про впевненість Росії, що вона отримає бажане, продовжуючи війну на виснаження та психологічний тиск. Це може бути небезпечно, зважаючи на сильне бажання Трампа укласти мир. Але було б нерозумно вважати, що для Росії гру завершено — вона має досвід у пропонуванні США вигідних (і часто корумпованих) угод, які виходять далеко за межі українського питання. Путін, безсумнівно, розуміє, що йому потрібно зберігати залученість Трампа в переговори про мир — хоча б тому, що це означає подальшу нормалізацію відносин — і, ймовірно, намагатиметься домовитися.

Наразі немає ознак того, що американський президент готовий виконати свої погрози «підвищити ставки» для Росії, які він часто озвучував раніше без реальних наслідків. Трамп натякав на можливість запровадження вторинних санкцій проти покупців російської нафти. Інші припускають, що він навіть може посилити військову допомогу Україні, яка майже припиниться приблизно за місяць, коли вичерпається поточне фінансування. Але вся ця риторика виглядає радше показовою. Історія свідчить, що розмова між двома «сильними лідерами» може легко повернути ситуацію на користь Кремля.

«Половина нашої роботи в першій каденції полягала в тому, щоб не дати йому говорити з Путіним», — каже один колишній високопосадовець-республіканець. — «Ми знали, що Росія грає на ньому, як на скрипці».