Єродиякон Януарій (в миру — Іван Гончар), який також є сином народної артистки України Ніни Матвієнко, служить в Ніжинській церкві Іоанна Богослова (підпорядкована ПЦУ). Перед цим він був ченцем УПЦ Московського патріархату, про що розповів в коментарі gorod.cn.ua.
Іван Гончар у 33 роки постригся в монахи в Свято-Успенському Бахчисарайському монастирі РПЦвУ. Там він служив монахом 12 років, аж до анексії Криму: каже, його колишні колеги своїх політичних поглядів не приховували.
«Вони проросійські. Настоятель дав благословення йти голосувати за анексію, це було обов’язково. Я не ходив, і всі це знали. Не тільки не приховував свої погляди, а й сварився через це», — розповідає монах.
Януарій виїхав з Криму шість років тому.
«У монастир приїжджала дівчина, художник, яка допомагала мозаїку класти її батько, священник, служить у Крутах, що під Ніжином, і він взяв мене дияконом у свою церкву. І Ніжинський єпископ прийняв. Це ще був Московський Патріархат. До отримання Україною Томосу» — уточнив він.
Церковнослужитель каже, що завжди мріяв працювати саме в церкві Іоанна Богослова.
«Коли з Крут, через Ніжин, їздив до батьків у Київ, проходив повз храм Іоанна Богослова. Там був архів, а я мріяв: от би служити в цьому храмі. І після отримання Томосу зразу вийшла постанова міськради про передачу кількох церков громадам ПЦУ. Передали і цю будівлю Православній церкві України. І я прийшов сюди», — розповів Януарій.
В Ніжині Януарій вже облаштував свій побут і нині винаймає квартиру в місті з єромонахом Софронієм.
«Платять мої батьки. Квартплата плюс комуналка. Наше житло і є келія. Хата на дві кімнати — окрема у отця Софронія і в мене. Телевізора нема. Ми користуємося комп’ютером, бо це нам треба. Ми ж працюємо з іконописом. Інформація, спілкування, — ми в сучасному світі живемо. Товаришуємо з багатьма друзями. Килими є, доріжки, все в рушниках. і побутова техніка, яка треба. їсти готуємо на газу, самі. Може, раз на тиждень хтось з бабусь підгодує — принесе їжу. Прибираємо по черзі. Я люблю, коли ідеальна чистота. Але буває, зі стройки приходиш — і сил вже немає», — розповідає монах.
Він розповів також, що в ПЦУ священники не мають зарплати.
«Більшість самі заробляють. Шиють, таксують. ПЦУ — поки що найбідніша церква. Є робота, за яку мені платять, — іконопис. Пишу ікони, роблю іконостас на замовлення», — ділиться Януарій.
Монах каже, що церкві помагає його матір Ніна Матвієнко та сестра Тоня з чоловіком.
Днями ПЦУ запустила мобільний застосунок з молитвами, мапою храмів і чатом зі священниками.
Фото: mynizhyn.com