Талібан досі залучає хлопчиків у сексуальне рабство за традицією «бача-базі»

Про це йдеться у звіті Державного департаменту США про торгівлю людьми за 2025 рік.

Практика «бача-базі» (у перекладі «хлопчики для розваги») має історичне коріння в афганському суспільстві. Хлопчиків, часто покинутих або бідних, змушують:

• Перевдягатися в жіночий одяг.
• Танцювати на вечірках і весіллях.
• Вступати у статеві контакти зі своїми «господарями», які зазвичай є заможними або впливовими чоловіками, що тримають дітей фактично у рабстві як наложників.

Хоча Талібан офіційно заборонив «бача-базі», автори звіту зазначають, що «за повідомленнями спостерігачів, у деяких випадках до неї були причетні члени «Талібану»». Очевидці також повідомляють, що практику здійснюють бойовики, місцеві лідери, командири, поліція та колишні урядовці.

Талібан та інші збройні угруповання незаконно вербують дітей (від 12 років) як у бойові підрозділи, так і для допоміжних робіт (перенесення зброї, шпигування, охорона баз). Дітей обманом або силою відправляють до «джихадських медресе» для військової та ідеологічної підготовки.

Звіт Держдепу вказує, що деякі афганські торговці людьми змушували афганських хлопців до участі в «бача-базі» навіть у європейських країнах, зокрема в Німеччині, Угорщині, Північній Македонії та Сербії.

Молоді чоловіки, колишні афганські військові, які переховуються в Ірані, наражаються на ризик вербування для участі у війні Росії проти України через фінансову скруту. Також уряд Ірану та КВІР примушують мігрантів воювати у проіранських збройних формуваннях, які відправляють до Сирії.

У звіті про торгівлю людьми Афганістан залишається у третій категорії, що означає, що країна не відповідає мінімальним стандартам і не докладає значних зусиль для ліквідації цієї проблеми. Зокрема, у 2024 році:

• Не було звільнено жодного неповнолітнього солдата.
• Не зафіксовано жодних розслідувань чи судових процесів, пов’язаних із практикою «бача-базі».

Незважаючи на виданий Талібаном указ, що визнає торгівлю людьми злочином за законами шаріату, міністерства та державні установи фактично не впровадили його. Дітей, постраждалих від сексуальної експлуатації, нерідко заарештовували і утримували, інколи навіть у в’язницях для дорослих, де вони зазнавали насильства й тортур.