Театр Франка зібрав 2 мільйони гривень під час останнього показу легендарної вистави «Пер Гюнт»

Про це повідомили на сторінці театру, підкресливши єдність мистецтва та волонтерського руху.

Після завершення показу легендарної вистави було проведено благодійний аукціон. Під час заходу український гуморист розіграв серед глядачів унікальні лоти, які були тісно пов’язані з історією «Пер Гюнта» та Театру Франка. Серед лотів були речі зі сцени, пам’ятні предмети з історією та навіть предмети, що, за словами організаторів, зберігають енергію вистави.

Завдяки активності глядачів, благодійному аукціону та продажу квитків на виставу вдалося зібрати значну суму — два мільйони гривень.

Усі ці кошти театр передасть на благодійний збір «Дронопад» фонду «Повернись живим». Метою збору є закупівля літаків-перехоплювачів для потреб 10-ї Гірсько-Штурмової Бригади «Едельвейс».

«Пер Гюнт прощається, а мистецтво продовжує працювати на Перемогу», — зазначили представники театру імені Івана Франка, підсумовуючи місію цього благодійного вечора.

Вистава «Пер Гюнт» йшла на основній сцені театру Франка з 10 квітня 2021 року і була поставлена за однойменною поемою норвезького драматурга Генріка Ібсена.

Режисером вистави був Іван Уривський, художником-сценографом та художником по костюмах — Петро Богомазов. У головних ролях виступали такі зірки театру імені Івана Франка, як Наталія Сумська, Олена Хохлаткіна, Остап Ступка, Олександр Форманчук, а також подружжя Олександр та Марія Рудинські та інші талановиті актори.

Спектакль мав глибоку символічну присвяту. Його присвятили пам’яті видатного українського театрального режисера, педагога та академіка Сергія Данченка та легендарного українського актора театру і кіно, Героя України Богдана Ступки. Вони свого часу разом працювали у Львівському театрі імені Заньковецької, де Данченко був наставником Ступки, а згодом — і в театрі імені Франка у Києві.

Вистава демонструвалася у 2021 році з нагоди 80-річчя відомого українського актора. Зазначається, що Богдан Ступка мріяв зіграти у «Пер Гюнті», проте не встиг. Так само Сергій Данченко мріяв поставити цю виставу за життя, але не зміг реалізувати задум. Саме тому режисер Іван Уривський присвятив свою постановку пам’яті цих двох велетнів української театральної справи.