Трамп придивляється до своєї наступної цілі: Куби — The Atlantic

Про це пише у своїй статті для The Atlantic журналістка Вівіан Салама.

«Президент відчуває, що «у нього все виходить», що «це працює», — розповів виданню The Atlantic один із представників адміністрації Трампа на тлі військової операції США проти Ірану.

Але ідея зміни режиму пов’язана з ризиком. Куба, що перебуває в стані хаосу, може спричинити приплив біженців до Сполучених Штатів у той час, коли адміністрація намагається змінити імміграційні потоки. Військова кампанія може створити передумови для повстання, але після майже семи десятиліть репресивного правління в країні майже немає організованої опозиції. Це може зробити привабливим варіантом переговори про укладення угоди, яка залишить режим на місці, але передасть владу Америці (як у Венесуелі).

Але такий результат буде далеким від перетворення Куби на новітню демократію світу — мети багатьох прихильників Трампа з Південної Флориди і кроку, який дозволив би президенту стверджувати, що він не просто змінив лідерів, а змінив фундаментальний характер країни.

За публічними роздумами Трампа про Кубу стоїть “щось велике і особисте”, розповіли виданню чиновники адміністрації і довірені особи президента США. Він вважає себе першим сучасним американським лідером, який має сміливість завершити те, що інші лише намагалися зробити: змінити карту світу, що, на його думку, зміцнить його спадщину більше, ніж спадщину Рональда Рейгана (який переміг Радянський Союз у холодній війні), Джиммі Картера (який забезпечив укладення Кемп-Девідських угод 1978 року між Ізраїлем та Єгиптом) та Річарда Ніксона (який відновив відносини США з Китаєм).

Захищати ідею захоплення Куби з міркувань національної безпеки просто: країна, розташована за 90 миль від Флориди, з соціалістичним урядом, який прагне дестабілізувати США і надати опору росії та Китаю, може становити загрозу для батьківщини.

Водночас, те, як Трамп буде діяти далі, може, принаймні частково, залежати від результатів двох його поточних операцій — у Венесуелі, де все поки розгортається доволі спокійно, та в Ірані, де підсумки наразі невідомі.