Трансгендерка Інна розповіла, як їй живеться в Києві за законами України

Про це розповіли в програмі «Можна спитати?» телеканалу «Київ».

Представники ЛГБТ-спільноти називають червень місяцем гордості. Це пов’язано з першим прайд-парадом, який у 1970 році влаштувала Бренда Говард, нью-йоркська активістка на честь стоунвільского повстання. Це були перші масові заходи з гаслом «Ми пишаємося бути такими, якими ми є». Із того часу в усьому світі в червні проводять різноманітні акції на підтримку різних соціальних груп.

Трансгендери – люди, чия гендерна ідентичність або самовираження відрізняється від тих, які приписані від народження. Зазвичай перехожі відводять від них погляд або нишком усміхаються, церква пророкує їм місце в пеклі, а держава їх просто не визнає. Однак це теж люди. Тільки от вони відчувають, що народжені не в тому тілі.

«Я час від часу одягалася в жіночий одяг, виходила там гуляти чи в кіно ходила. Одного разу після такої прогулянки до мене причепилися. Спочатку якось на словах, а потім побили й пограбували. Це відбулося через те, що вони розпізнали, що я, так би мовити, на їх розуміння несправжня жінка», – розповіла Інна Ірискіна, трансгендерка.

Інна згадує, що думки побути дівчинкою хоча б день з’являлися в неї ще в підлітковому віці. Але водночас вона не розуміла, що та чому з нею відбувається.

«Моя порада була б знайти таких, як ти. Найскладніше – це, мабуть, відчувати, що ти самотній або самотня. І от знайти спільноту таких людей, як ти, вони є. На щастя, соціальні мережі дають цю можливість – отримати підтримку в них. І далі рухатися», – зазначила Дар’я Непочатова, сексологиня.

У 2000 роках, занурившись в інтернет, Інна нарешті зрозуміла, що вона належить до транасгендерних людей. А після випадку з побиттям остаточно вирішила робити «перехід». Так називають комплекс заходів, направлених на зміну статевої належності.

«Людина спочатку має звернутися до сімейного лікаря. Треба пройти психіатричне медичне обстеження, тому що в нас досі діагноз транссексуалізм належить до переліку психіатричних захворювань. Потім людина повинна отримати цей діагноз – трансексуалізм. І вже з цим діагнозом людина може робити інші медичні втручання. Ту ж гормональну терапію та хірургічні операції», –  розповіла Інна.

Важливо, що гормональну терапію призначає лікар-ендокринолог, а хірургічні втручання робить пластичний хірург. В Україні, до слова, щороку роблять не більше 15 операцій зі зміни статі. Ті лікарі, які роблять ці операції, не вважають її особливо небезпечною і запевняють, що якість таких послуг не поступається навіть якості в Таїланді, де трансгендерів значно більше.

«Якщо говорити про етапність, то пероробити чоловіка в жінку (чоловічі органи в жіночі) – легше та естетичніше. Людина, яка не медик, може й не помітити, що шось було інакше колись. Якщо ж говорити про перероблення жінки в чоловіка, то це трошки важче і тут часто треба корекція. Вони можуть жити повноцінним статевим життям, але репродуктивну систему ми не можемо змінити», – пояснив Сергій Дербак, пластичний хірург.

Починаючи «перехід», трансгендерні люди йдуть складним психологічним шляхом, на якому щодня зустрічаються з несприйняттям. Зокрема виникають такі питання: як пройти паспортний контроль, влаштуватися на роботу та орендувати житло, якщо твоя зовнішність і твої документи – це дві різні людини.

До слова, маючи висновок медичної комісії з діагнозом трансексуалізм, змінити паспорт можна, але на заваді можуть стати складнощі із законом.

«Оскільки я перебуваю в шлюбі, відповідно, якщо я змінюю паспорт, то юридично цей наш шлюб перетворюється як наче на одностатевий. У нас від цього шлюбу для моєї коханої людини залежить посвідка на проживання», – поділилася Інна Ірискіна.

На початку 2021 року з’явилася концепція оновлення цивільного кодексу, яка передбачає обов’язкове розірвання шлюбу в разі зміни статевої належності. Тоді Інні доведеться обирати: психологічній комфорт у суспільних місцях чи кохана людина.

Щоб в Україні нарешті ухвалили закони, які захищють права ЛГБТ спільноти, Інна залишила IT-сферу і приєдналася до громадської організації. Щоб бути просто собою, жити власним життям і кохати, не чекаючи дозволу. Погодьтеся, є за що боротися.

Фото: скріншот