У кінопрокат вийшла трилогія «Секс. Мрії. Любов» — норвезька кінопоезія про інтимне, особисте і суспільне

Всі три фільми мають спільну естетику — стриману, камерну, з акцентом на діалоги. Теми сексу, кохання і мрій подані не як провокація, а як філософський пошук.

Режисер, а також норвезький бібліотекар та прозаїк Даг Йоган Гаугеруда, уникає моралізаторства, натомість пропонує глядачеві простір для роздумів.

Романтична драма “Мрії” вийшла в прокат 31 липня, а фільми “Секс” та “Любов” – 7 серпня.

“Мрії” здобули головну нагороду Берлінале-2025, але два інших фільми також були високо оцінені критиками.

У “Мрії” 17-річна Йоганна закохується у свою вчительку французької мови. Щоб осмислити свої почуття, вона починає писати інтимну оповідь — щоденник, який випадково потрапляє до її матері та бабусі. Їхнє прочитання тексту викликає хвилю спогадів, переосмислення власного досвіду і дискусію: чи варто публікувати настільки особисту історію. Теми, які зачіпає фільм: перше кохання і літературна самотерапія, межа між приватним і публічним, жіноча пам’ять і міжпоколіннєвий діалог.

“Любов” розповідає про прагматичну лікарку Маріанну і медбрата Тора, які зустрічаються на поромі та заводять розмову. Він тут шукає випадкових зустрічей і намагається уникати стосунків. Дізнавшись про його особливий підхід до любові та тілесних стосунків, Маріанна задається питанням, чи спрацює філософія Тора в її власному житті. Адже вона теж досліджує можливість спонтанної близькості, ставлячи під сумнів суспільні норми. Теми картини: спонтанна близькість vs. емоційна стабільність, роль сексуальності у зрілому віці, пошук балансу між свободою і зв’язком.

У фільмі “Секс” двоє колег — Торбйорн і Ян — працюють у великій компанії, але мають кардинально різні погляди на сексуальність. Один вирішує відкрито заявити про свою ідентичність, кидаючи виклик корпоративним нормам і суспільним очікуванням. Інший — навпаки — приховує свою сутність, бо боїться осуду. Їхні історії переплітаються, показуючи, як сексуальність може бути джерелом сили або страху залежно від контексту. Теми: внутрішній конфлікт і самоприйняття, суспільні норми та корпоративна культура, вибір між свободою і безпекою.

Harpers Bazaar називає «Мрії» «ніжною, смішною і глибоко особистою драмою», яка «розширює межі сприйняття» через літературні пошуки головної героїні — старшокласниці, закоханої у свою вчительку.

Кінофестивальні журі Берлінале, зокрема Тодд Гейнс, відзначили «Мрії» як «вербально відверту і водночас стриману» стрічку, що змушує глядача шукати межу між вигадкою і реальністю.